«Попри те, що кайдани 270-літньої неволі впали, але психологія пануючої нації московської не зрікається України і далі пхає її шляхом підбою України…»
Це цитата з книги «Між двома силами». Книги, у якій ідеться про Українську революцію ХХ століття, а тобто про події столітньої давності. Уявіть лиш, скільки років пройшло, а слова про сутність ерефії і досі залишаються актуальними…
Але до чого ми все це? Автор вищезгаданої книги – Володимир Оскілко. Знайоме ім’я? Напевно, не всім.
Але це відомий військовий та громадський діяч часів УНР, а отже, і часів тієї самої Української революції. А ще нам особливо цікавий цей чоловік через те, що він родом із Рівненщини, пише сайт yes-rivne.com.ua.
Про особу Володимира Оскілка, його проукраїнську діяльність та конфронтаційні стосунки з самим Симоном Петлюрою – у матеріалі далі.
Хто такий Володимир Оскілко?
Військовий діяч. Громадський. Генерал-хорунжий армії УНР. Командувач частини військ Директорії. Один з керівників Української партії соціалістів-самостійників. І цей список можна продовжувати і продовжувати далі. Адже Володимир Оскілко насправді був дуже активною і багатогранною особистістю.
Народився він 1892 року неподалік Рівного – за даними одних істориків, у Городку, за іншими – в селі Хотин. І насправді право на життя має і перша версія, і друга. Адже в Городку він точно проживав із своєю сім’єю, а ось в Хотині чоловіка поховали, що може свідчити про те, що родом він якраз із цього села.
Менше з тим, народився Володимир точно на Рівненщині. А ось його дружина – на росії. Така собі іронія долі: коханою жінкою проукраїнського діяча стала уродженка Тули.
Однак Оскілко зумів її правильно “перевиховати”. Перевиховав настільки, що Клавдія (так звали дружину Володимира) не просто щебетала українською, а й стала вчителькою мови у місцевій школі в Городку. Ось так от.
До речі, Оскілко за фахом теж учитель. Навіть працював за спеціальністю, але не довго. Бо вже з 1914 року служив у царській армії – російській, якщо що. І служив він там, скажемо відверто, успішно. Адже за час Першої світової війни добрався до чину підполковника.
А що ж далі? А далі радянсько-українська війна.
Радянсько-українська війна і Володимир Оскілко
З початком радянсько-української війни (1917-1921 роки) негоже було патріоту своєї країни залишатися на території росії. Тож наприкінці 1917 року Оскілко повертається в Україну. І не сидить там без діла.
Спершу був комісаром Центральної Ради у Рівненському повіті. Згодом за часів гетьманства Павла Скоропадського став начальником охорони Коростенського залізничного вузла, а вже з грудня 1918 року повертається у свою рідну стихію – очолює Збройні Сили УНР, а вже опісля стає командувачем Північної групи військ Директорії. Погодьтеся, посади солідні.
Зрозуміло, що, займаючи їх, неможливо було уникнути спілкування з одним з найяскравіших постатей часів Української революції ХХ століття – Симоном Петлюрою. І ось якраз із ним у Володимира Оскілка стосунки не складалися від слова зовсім.
Володимир Оскілко і Симон Петлюра
Щоб ви розуміли: складалося між Оскілком і Петлюрою все настільки погано, що діло дійшло навіть до перевороту.
Передували цьому численні протиріччя між чоловіками, останньою краплею яких став Борис Мартос – очільник Кабінету Міністрів УНР з квітня 1919 року.
За даними істориків, цей чоловік планував укласти мирну угоду з росією. А у Володимира Оскілка волосся ставало дибки тільки від однієї думки про подібне. Адже розумів: більшовики – це точно не ті, хто відмовиться від ідеї загарбати Україну. І ніякі папірчики точно їх не зупинять.
Тож він, обговоривши ситуацію, що склалася, зі своїми однодумцями вирішив таки поїхати до Петлюри. Але не з порожніми руками.
Володимир привіз із собою меморандум про негайну відставку уряду Мартоса. Симон документ отримав. Але замість усіх очікувань Оскілка просто демонстративно розірвав меморандум. А отже, тим самим підтримав плани уряди.
Ось і вона – остання крапля. І водночас ось і він – початок перевороту.
Володимир Оскілко і переворот
Планувався переворот на 30 квітня 1919 року. Але, починаючи з самої дати, все пішло на за планом.
Дізнавшись, що на місце Оскілка Петлюра вже призначив нового генерала Желіховського, а самому Володимиру загрожував арешт, день початку заколоту довелося змістити – почали діяти ввечері 28 квітня.
Мета спланованого перевороту – усунути від влади Петлюру і натомість зробити очільником Директорії Євгена Петрушевича.
Аби досягнути цілі, Оскілко спланував все так, що кожен із його довірених осіб відповідав у цій справі за чітко визначену функцію. Хтось повинен був підтягнути до Рівного війська, хтось заарештувати уряд Бориса Мартоса, ще хтось – взяти на себе генерала Желіховського.
Спочатку все йшло ніби непогано. Заколотникам вдалося заарештувати всіх присутніх у Рівному міністрів і керівників УСДРП та УПСР, а також зайняти ключові пункти міста.
Але успіхи закінчилися на тому етапі, коли діло дійшло до затримання Петлюри. Симона про бажання Оскілка встигли попередити, тож операція у Здолбунові зазнала краху. А отже, зазнав краху і сам переворот.
Подальша доля Володимира Оскілка та історія його смерті
Після невдачі із переворотом Володимир Оскілко виїхав за кордон – до Польщі. Повернувся в Україну аж через два роки.
Тут у віці 34 років його і вбили. Вбили у рідному Городку. Ба більше – у приміщенні рідної школи.
Професійний кілер вистрілив в чоловіка в той момент, коли він підійшов до вікна, аби подати дружині компот…
Поховали визначного військового і громадського діяча Володимира Оскілка у Хотині.
