Четвер, 30 Червня, 2022

Рівненщина – батьківщина першого Президента незалежної України

Неподалік Рівного у невеличкому селі в родини селянина народився перший Президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук. Своє дитинство він провів у Великому Житині, що розташоване за кілька кілометрів від обласного центру. У нашому регіоні проживають його родичі. Батьківська хата не збереглася, проте в пам’яті односельців залишилися спогади про маленького Леоніда з великою жагою до знань. Далі на yes-rivne.

Про батьків Леоніда Кравчука

Леонід Кравчук народився в невеличкому селі Великий Житин Рівненської області. За розповідями місцевого населення, мама Хима із незаможної сім’ї. Один родич виїхав на заробітки в Канаду, а його дружина прихистила дівчину в себе. Пізніше вона вийшла заміж за Макара. Молодій сім’ї виділили сушарню, де колись сушили тютюн. Таким житлом забезпечили батьків майбутнього Президента.

Хима була розумною жінкою, проте мала один дефект – не могла вимовити букву “р”. Вона володіла великим словниковим запасом і навчилася висловлювати думку без використання цього звука. 

Батька Макара забрала війна, не повернувся з фронту. Важко було без чоловіка і мама вийшла вдруге заміж. Вітчима звали Сильвестр і був він у всьому категоричним. Попри крутий характер до дружини виявляв повагу, а Леоніда любив як рідного. У подружжя народився спільний син Михайло. Брати отримували достатньо турботи від батьків. Хима та Сильвестр були набожними і синів часто брали до церкви.

Двоюрідний брат першого президента Леонід Мельничук пригадує, що нечасто спілкувався зі своїм родичем, бо різниця у віці (сім років) впливала на це. Хима та Сильвестр побудували власне житло, бо до того так і мешкали в сушарні.

Хима завжди пишалася своїм старшим сином, а коли він став Президентом, то часто гостювала у нього. Леонід Макарович постійно кликав матір до себе в столицю жити, проте здоров’я підводило жінку, і вона краще себе почувала серед сільської місцевості. Розмови з односельцями допомагали забувати про недугу, а в Києві почувалася чужою. Одного разу Хима поралася на городі. Трапився інсульт, і вона померла у 1980 році. Сумна звістка швидко долетіла до обкому і райкому партії. Представники влади приїхали в помешкання, наказали познімати ікони, побілити хату і поставити портрет Леніна. Труну не дозволили нести до церкви, а повезли прямо на кладовище. Пізніше рідні набрали землі з могили і відспівали в церкві, як годиться.

Батьківської хати вже нема у Великому Житині. Справа в тому, що Леоніду Макаровичу вона не дісталася в спадок, тому не мав до неї ніякого відношення. Розповідають, як хотіли облаштувати в родинному гнізді музей імені знаменитого Президента. Кравчуку не сподобалася така ідея, і він не дав добро, пояснюючи, що такою честю удостоюють лише посмертно.

Дитячі роки та навчання

Леонід Макарович вдався розумом в матір. Він завжди багато читав, а особливою розвагою було читання книг дідові, який був неграмотним і з неабияким захопленням слухав онука. До цього часу екс-президент пам’ятає своє нелегке дитинство, проте ніколи не жалівся на нього. І холодно, і голодно було, але такі умови допомогли загартувати міцний характер та прагнення до кращого життя. Пригадує випадок з дня народження, коли мама принесла невеличкий шматок халви, смак якої відчуває дотепер. Було й таке, що взутися не було в що і приходилося до першого снігу топтати дороги босими ногами. Перші ковзани не отримав в подарунок, а змайстрував собі сам з дерев’яних колодок та дроту. З ранніх років працював у полі і часто втомлювався.

Леонід Кравчук вивчав “Бухгалтерський облік” в Рівненському економіко-правовому технікумі (зараз коледж) з 1950 по 1953 роки. Жив з хлопцями в кімнаті з примітивними умовами. У столиці навчався в Київському державному університеті ім. Шевченка та отримав диплом викладача суспільних наук в 1958 році. Жив у гуртожитку на теперішній вулиці Просвіти. В кімнаті одночасно мешкало 12 чоловік, а умивальник нагадував справжнє корито. Після навчання поїхав викладати політекономію в Чернівецький фінансовий технікум. Тут теж не дуже пощастило з житлом, бо мешкав в червоному куточку жіночого гуртожитку.

Початок політичної діяльності та проголошення Президентом незалежної України

Леонід Макарович займався політичною та науковою діяльністю. У 1970 році закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС. У 1981 році поповнив список членів ЦК КПУ. Партійна робота покращила життя: відпочинок в санаторіях, покупка квартири, гарна заробітна плата, а пізніше придбання власного будинку.

З липня 1990 року по листопад 1991 року обіймав посаду Голови Верховної Ради України. У серпні 1991 року виходить з партії і балотується в Президенти України як безпартійний. В першому ж турі отримує 61,6% голосів і стає беззаперечним лідером перегонів, перемагаючи головного опонента В’ячеслава Чорновола. Обіймає посаду з 1991 по 1994 роки. Очолював державу 32 місяці – найкоротший термін серед шести Президентів. Наступником Кравчука Леоніда Макаровича став Кучма Леонід Данилович.

Перший президент пережив з українцями важку економічну кризу перших років після проголошення незалежності. За роки його діяльності двічі відбулася гіперінфляція, а в 1993 році наймасштабніший за всю історію України шахтарський страйк. Спочатку протестували шахтарі Донбасу, але їх ідеї швидко підхопили колеги з інших областей.

Внесок Леоніда Кравчука та стан його здоров’я

Леонід Кравчук причетний до проголошення незалежної України і став безпосереднім учасником народження нової держави. Його підпис стоїть на Біловезькій угоді про ліквідацію СРСР та створення СНД. До цих пір усім відома “кравчучка” (невеликий візок для перевезення вантажів) та фраза “Маємо те, що маємо”, що стали символом переломних років.

Перший Президент чітко зрозумів, що найбільшою його помилкою була довіра до Росії. Всі його наступники не змогли настільки об’єднати український народ, як це зробив президент Володимир Зеленський. 

Останніми роками стан здоров’я Леоніда Кравчука погіршився. День народження у 2022 прийшлося святкувати в лікарні. Має проблеми із серцем. Переніс в червні 2021 року складну операцію, після якої довгий час в Німеччині перебував у реанімації на апараті штучної вентиляції легень. Тоді лікарі допомогли йому отямитися, і він почав дихати самостійно.