Історія Рівного складається з видатних імен, гучних подій та славетних подвигів. Проте вона приховує у собі й чимало тихих свідчень минулого, які незаслужено залишаються поза увагою рівнян. Не тому, що не цікавляться історією свого міста, а тому, що радянська влада усіляко замовчувала ці сторінки нашої минувшини. Не всім відомо, що у міжвоєнний період у Рівному розташовувався один із найбільших гарнізонів у Польщі, пише yes-rivne.com.ua.
Військові серед містян
Розбудова військового містечка у Рівному сприяла й розвитку нашого краю. Військові, які перебували у Рівному, були активними учасниками громадського життя. У Державному архіві Рівненської області зберігаються свідчення про це.
Наприклад, військові Рівненського гарнізону долучалися до відзначення 26 серпня 1912 року 100-річчя Бородинської битви. Бійці брали участь у літургії та панахиді за імператором Олександром І у Свято-Воскресенському соборі, й загальноміському молебні під відкритим небом, після чого рівняни мали змогу побачити парад військових Рівненського гарнізону. На честь цієї події Міська дума домоглася дозволу власника міста, князя Любомирського, на проведення народного гуляння в парку на Грабнику. До святкування долучилися військові оркестри 127-го піхотного Путивльського та 125-го піхотного Курського полків, а з настанням темряви солдати потішили рівнян феєрверком з різнокольорових ракет та підпалюванням бенгальських вогнів.
До речі, саме завдяки військовим у нашому місті історикам вдалося зібрати чимало цінної інформації про його історію кінця XIX століття. Так, офіцери 11-ї артилерійської бригади, розташованої у Рівному, видали у 1882 році брошурку з назвою “Ровно”. Там вони написали про тогочасне життя Рівного – від управління і складу населення до санітарного стану і кліматичних умов.
Однак про перебування у нашому місті армійських підрозділів у часи царської Росії все одно відомо не так багато, як про польський період. У польських історичних джерелах часто згадується 44-й піхотний полк кресових стрільців. Звідти дізнаємося, що він прибув до Рівного у листопаді 1920 року. Напередодні Другої світової війни його перейменували на 44-й полк стрільців американського легіону — на знак вшанування походження полку з армії генерала Галлера.
Щороку 22 квітня цей полк пишно відзначав своє свято – День полку. У цю дату були урочисті заходи, а також до казарм запрошували й рівнян, щоб вони взяли участь у святкуванні. Традиційно влаштовувалися благодійні вечори для сиріт, малозабезпечених сімей та людей похилого віку, а застілля для особового складу було обов’язковим у святковій програмі.
У 44-му полку був також власний оркестр, який влада міста часто запрошувала виступити на різних міських урочистостях.
Перед початком Другої світової війни 44-й полк стрільців американського легіону потягом відбув до польського міста Бидгощ, де згодом мужньо боровся з гітлерівськими загарбниками. Спогади про полк зберігаються на старих світлинах, які можна знайти в архівах та колекціях краєзнавців.
Внесок полковника Пругара-Кетлінга у Рівне
Полковник Броніслав Пругар-Кетлінг – відомий у Польщі військовий діяч, але його постать тісно пов’язана і з Рівним. Уперше він потрапив на Волинь під час Першої світової, коли воював у лавах австро-угорської армії. У ході Брусиловського прориву потрапив до російського полону, а у 1919 році воював за Рівне з більшовицькими військами.
Він керував 45-м піхотним полком стрільців прикордоння, який квартирував у Рівному, з 1929 до 1935 року. Крім цього полковник долучався до громадського та культурного життя міста. Броніслав Пругар-Кетлінг мав дружину та сина Зигмунта, який у дорослому віці поділився своїми спогадами про героїчного батька у часописі “Волинь бліжей”. Крізь усе своє життя полковник Пругар-Кетлінг проніс ідею, що військові – це не лише стрілянина та муштра. І активно доводив це своїми діями.
Він зробив чималий внесок у розвиток спорту у Рівному. За клопотанням пана полковника у нашому місті на початку 1930-х років з’явилися плавальні басейни, а у Рівненському гарнізоні він організував будівництво спортивних майданчиків, тенісного корту, стадіону для кінних змагань, адже і сам був вправним вершником.
За ініціативи полковника у гарнізоні регулярно проводилися спортивні змагання, які мали на меті заохотити солдатів до занять спортом. Також військові 45-го полку були бажаними гостями на рівненських вечірках, адже мати когось з них за нареченого мріяла чи не кожна рівнянка.
Броніслав Пругар-Кетлінг виїхав з Рівного у 1935 році і продовжив свою військову кар’єру. Особливу славу він здобув під час так званої вересневої кампанії у 1939 році у боях проти німецьких військ. Він удостоєний двох найвищих військових нагород Польщі, які дають за бойові заслуги — золотого та срібного Хреста Virtuti Militari.
Вересень 1939-го
Напередодні трагічного вересня 1939 року майже всі польські військові формування з Рівного були передислоковані. Першим до Торуня вийшов 45-й полк, який згодом був перекинутий до німецько-польського кордону. Частини вермахту розгромили полк полковника Пругара-Кетлінга 8 вересня 1939 року, утім деяким бійцям усе ж вдалося врятуватися. Частина з них повернулася до Рівного, але й тут їх спіткала зла доля.
Потрапивши до рук більшовиків, одні зазнали репресій, а інші були страчені.