На Рівненщині живуть люди, чиї неймовірні історії перегукуються з величною та довгою історією нашої країни. Вони – борці за свободу та незалежність України, але, на жаль, їхні імена залишаються невідомими для більшості. Одним із таких славетних мешканців нашого краю є Йосип Мельник. Переживши сталінські табори, він, як ніхто інший, знає ціну незалежності. Навіть така складна доля не змогла зламати у ньому жагу до життя – колишній упівець користується соцмережами, пише вірші, сортує сміття та допомагає ЗСУ, пише yes-rivne.com.ua.
Ранні роки, участь у підпільній організації та життя в таборах
Йосип Мельник народився 30 березня 1930 року у Заболочівському районі Львівської області. Зростав він у маленькому хуторі у звичайній родині, яка утримувала худобу та займалася бджолярством. За Польщі Йосип пішов у перший клас до місцевої школи, а його першою вчителькою була полька. У сьомий клас хлопець пішов у сусіднє село, де його до бурси прийняв священник. Там він з однокласниками навчався і жив протягом трьох місяців, а потім почалася війна. Німці все вивезли з бурси, а Йосипа з іншими учнями примусово виселили.
Хлопець повернувся до рідної школи і закінчив зрештою десять класів. У підліткові роки він разом з товаришем організував підпільну організацію, у складі якої було дванадцять осіб. У цій організації хлопці вчили історію України, азбуку Морзе та географію. Згодом їх викрив лідер УПА і змусив розповісти все про організацію. Так Йосип Мельник разом з товаришем став членом УПА.
За спогадами чоловіка, перед вступом до УПА він давав присягу кров’ю. Голкою проколювали палець і ставили підпис. Хлопцям дали “точку” у лісі, де було все необхідне для життя. У підпіллі Йосип виконував різні доручення – дізнавався і передавав секретну інформацію, писав листівки, закликаючи українців позбутися гніту росіян та об’єднуватися, щоб боротися зі сталінськими репресіями. Невдовзі заарештували друга Йосипа, а через деякий час і його самого.
Після арешту Йосипа Мельника повезли до Львова, де над ним знущалися, “вибиваючи” потрібну інформацію. Але хлопець нічого не розповідав і опинився у тісній камері, де разом з ним перебувало ще двадцять шість в’язнів – вони навіть спали по черзі, бо не було місця, щоб усім лягти. Звідти упівець потрапив до табору у Сибірі.
Йосип поділився, що політв’язням там було дуже складно, над ними особливо знущалися. Але він гуртувався з іншими українцями і вони підтримували одне одного. Якось вони назбирали трохи грошей і вирішили замовити українських книжок вільною поштою. Надіслали до Києва триста рублів, щоб купити підручники з географії, історії та книжки українських письменників. А замість цього їм надіслали брошури про колгоспний устрій та російських героїв. Втім, друзі не здалися і вирішили написати знову, цього разу до Харкова. І вже тоді отримали ті книжки, які хотіли.
В ув’язненні Йосип листувався зі своєю майбутньою дружиною Наталею. Вона була ув’язнена у Куйбишеві. Після звільнення пара змогла зустрітися особисто і відтоді вже не розлучалася.
Як потрапив на Рівненщину
Після ув’язнення тривалий час Йосипу Мельнику не вдавалося довго затриматися на жодній роботі. Він тяжко працював у Пензі та Тамбові, потім поїхав до Кременця, де йому відмовили у працевлаштуванні. Але батько дружини підказав, що у Смизі Дубенського району якраз є вільне місце на заводі. Туди й вирушило молоде подружжя і прожило там усе життя. Спочатку на завод влаштувався Йосип, а потім допоміг отримати роботу Наталії. Подружжя щасливо прожило у шлюбі з 1958 року по 2004. На жаль, у 2004 році кохана Йосипа померла через проблеми зі здоров’ям, які супроводжували її все життя після ув’язнення. У пари народилося двоє синів.
У селищі Смига чоловік є одним із найстарших мешканців. Проте вік для нього не перепона вести соцмережі, цікавитися новинами та співпрацювати з волонтерами з Дубна. Зокрема, колишній учасник УПА здає сортовані відходи, передає на потреби ЗСУ гроші та їжу.