“Я громадянин суверенної держави з відчуттям, ніби з мене тільки що поржали…”
З початком повномасштабного вторгнення українці наче стали жити у паралельних реальностях. В одній з них діти віддають військовим гроші, подаровані їм на день народження; пенсіонери відкладають кошти з 3000, отриманих від держави, аби придбати на фронт дрон; а кожен свідомий громадянин намагається скидати на збори бодай гривню, бо ж усвідомив, що малих донатів не буває. А ось в іншій – питання війни дещо нівелюється, адже кошти з превеликим задоволенням витрачають на місцеві потреби: дороги, стадіони, майданчики та бруківки. Зрозуміло, що так довго тривати не могло: врешті-решт в українців із першої реальної реальності увірвався терпець, пише сайт yes-rivne.com.ua.
Мітинги під час воєнного стану
Взагалі мітинги, мирні збори чи будь-яке інше скупчення населення під час воєнного стану не вітаються. Зрозуміло: і через питання безпеки – а раптом саме туди ворог поцілить ракетою, і через політичні переконання – і так біди в країні вистачає, навіщо ще й ситуацію всередині загострювати? Тож з лютого 2022 року українців, відповідно і рівнян, неодноразово попереджали: масові заходи, зокрема і мітинги чи так звані акції протесту, проводити не бажано взагалі, але якщо діло до них таки дійшло, то їх організація можлива лише за умови письмового погодження. Тому перші місяці про громадські виступи і не йшося.
Але згодом з’явилися й інші пояснення: мовляв, люди все ж можуть збиратися на мітинги, але лише мирні – без зброї та з попереднім узгодженням цього з органами місцевого самоврядування. Відтак на другому році повномасштабного вторгнення хвиля акцій покотилася всіма містами України. Не лишилося осторонь і Рівне.
Що поклало початок мітингам у Рівному?
Бруківка – ось що стало однією з останніх крапель терпіння рівнян. Саме тоді до абсолютної більшості прийшло розуміння того, що доки військові та волонтери місяцями не можуть закрити збори на дрони, автомобілі та інші необхідні на фронті речі, у місті не мають ніякого морального права виділятися десятки мільйонів гривень на впорядкування доріг. Але чомусь усвідомили це не всі… І найжахливішим було те, що це не усвідомлювала влада, яка і виділяла кошти не на те.
Так бруківку, яка зробила наше Рівне відомим ледве на всю країну (навіть президент Володимир Зеленський у своєму традиційному зверненні це питання якось підіймав, пригадуєте?), почали вкладати на тротуарах міста у 2022 році. Якщо навіть пропустити крізь вуха факт, що часто робили це в місцях, які принаймні на перший погляд абсолютно не потребували ремонту, то ось на те, що в час повномасштабного вторгнення всім однозначно не до бруківки не звернути увагу ну ніяк не вдасться. Інакшої думки дотримувався тодішній міський голова Рівного Олександр Третяк. Він був певен: оскільки проведення подібних робіт було заплановано раніше, а гроші вже набули статусу “Виділені”, то не потрібно відкладати діло на потім. Тож у висновку 55 мільйонів гривень таки пішли на ремонт 30 ділянок тротуарів у Рівному, а не на дрони чи автомобілі, які б могли використовувати військові в Бахмуті чи на Херсонщині, наприклад.
Опісля до бруківки підключився ще й капітальний ремонт однієї з вулиць міста. У Рівному певне коло осіб вирішило, що без розширеної проїжджої частини на Чорновола, кількашарового асфальтування там, зливової каналізації, облаштованих дощоприймальних колодязів та тротуарів перемога України у війні просто не настане. Тож без вагань виділили 97 мільйонів 770 тисяч гривень на усі вищезазначені процеси. Так, на ремонт, не на приладдя для військових.
Далі був не один сканадальний тендер – зокрема на облаштування адмінприміщення на вулиці Казимира Любомирського хотіли витрати приблизно 9 мільйонів гривень. Були купівлі маршруток для Рівного. І у висновку були мітинги.
Увірвався терпець
Уперше рівняни вийшли на мирні акції протесту восени 2023 року. Найчастіше долучаються до них ті, кому питання нераціонального розподілу коштів болить найбільше, тобто рідні військових; ті, хто знає, що можна понакуповлювати за виділені на бруківку мільйони, себто волонтери; та просто ті, кому не байдуже, тобто пересічні рівняни, які переймаються за майбутнє України.
Організовуючи такі собі мітинги під час дії воєнного стану, нічого протизаконного учасники не роблять: лише виходять до стін Рівненської міської чи обласної рад, аби нагадати місцевій владі, що наразі у пріоритеті не благоустрій населеного пункту, а життя наших військових. І зброю з собою мати – боронь Боже, замість неї у рівнян слова. А також плакати – підписи на них у стилі українців – правдиві, гострі та пронизуючі:
- «Діліть бюджет так, ніби на нулі ваші рідні»;
- «Коли діти донадтять, влада кладе бруківку»,
- «Нам потрібна зброя, а не стадіони»,
- «Яка різниця, чи відремонтована вулиця, якщо по ній везуть загиблих Героїв»,
- «Наші гроші – нашій армії»,
- «Скільки життів ви вкатали у бруківку?».
Робили все це жителі Рівного з однією метою: аби демонстративно висловити прохання від імені всього українського суспільства скеровувати максимальну кількість коштів не на дороги, стадіони та бруківки, а на потреби наших захисників. Не подумайте, робили вони це не один раз: тривалий період часу містяни виходили на мітинги кожної суботи.
Реакція влади
І, на щастя, все це не марно. Адже свого часу мітингувальників підтримав сам секретар Рівнеради, який, до слова, з вересня 2023 року виконував обов’язки і мера міста, Віктор Шакирзян. Мовляв, розуміє, що є головним під час війни і цілком згоден із усіма вимогами, поставленими учасниками акцій перед місцевою владою. Та говорити можна багато, так само, як і обіцяти перше, друге та ще й компот, але ж усі ми добре знаємо, що коли діло доходить до справи, то запал у більшості чомусь зникає. Тому рівняни виходили на мітинги й надалі, чекаючи на втілення гучних заяв у життя.
І лід таки скреснув, адже тоді на сесіях міськради почали більше уваги приділяти саме питанням військової тематики. Так на одній з них виділили понад 12 мільйонів гривень на допомогу захисникам, зокрема на закупівлю дронів та медичного оснащення для поранених бійців. Не 50 мільйонів на бруківку, але все ж рух у правильному напрямку, погодьтеся.
Також із початком проведення мітингів у Рівному паралельно з‘явилися і розповіді про виділені для військових кошти. Так громадськості стало відомо, шо з міського бюджету на видатки, пов’язані з питаннями оборони, було виділено майже 370 мільйонів гривень: 55 на субвенції для підрозділів ЗСУ та придбання необхідних їм речей та 150 – конкретно на потреби оборони Рівненщини – пам‘ятаймо, шо на півночі у нас теж доволі неоднозначний сусід, тож на поготові бути хоч-не-хоче, але мусимо.
А ще – мітинги поклали край (принаймні на певний час) безглуздим тендерам у Рівному. Так місцева влада зруйнувала плани керівництва Управління капітального будівництва, зупинивши виділення 9 мільйонів гривень на ремонт якогось там адмінпртміщення на вулиці Казимира Любомирського. Кому воно, цікаво, було потрібне? Уже, на щастя, неважливо. Чого не скажеш про бюджет Рівного на 2024 рік, бо це якраз-таки важливо. Не знаємо, чи через наявність голови на своїх плечах, чи все ж через голос містян, які не побоялися вийти на мітинги у час, коли діє воєнний стан, але бюджет затвердили з урахуванням вимог учасників мирних акцій: він буде орієнтований на підтримку Збройних Сил України.
Тож чого гріха таїти: мирні акції (або ж гучні протести) у Рівному результат таки дали. Залишається тільки вірити, що вони будуть довготривалими, а не навпаки, адже доки військові за нас стоять там, ми повинні стояти за них тут.