Спочатку ми їх обираємо, а опісля – самі і розплачуємося за поставлені галочки в бюлетенях. Такими невтішними є результати ледве не кожних виборів в України. І не важливо чи вони президентські, чи парламентські, чи місцеві – певні “але” знаходяться завжди: що посієш – те й пожнеш, як то кажуть. Дотепер пожинають плоди виборів і жителі Рівненщини – найгіркіші ті, що пов’язані із депутатами обласної ради від політичної партії “Сила і Честь”, пише сайт yes-rivne.com.ua.
“СІЧ”
“Сила і Честь” з’явилася на політичній арені України давно – ще в 2004 році, однак дізналися про неї лише в 2019 – під час останніх парламентських виборів. Сама партія фактично нічим хорошим на всеукраїнському рівні не відзначилася. Те ж саме можна сказати і про представників “Сили і Честі” на Рівненщині. Хоч на останніх виборах вони позиціонували себе як партію, яка боротиметься з корупцією в області, у висновку вийшло все навпаки: три представники “СІЧі” погоріли якщо не на хабарях, то на інших кримінальних історіях
Олександр Данильчук
Олександр Данильчук – знане в рівненських колах ім’я, і знане воно не завжди у хороших барвах, радше навпаки – знане у завжди нехороших. Говорить про це навіть його псевдо “Цар” – саме так охрестили Данильчука. І не дивно, адже до якої тільки посади у політичній верхівці Рівненської області він дотичний не був. Зрозуміло, що завдяки цьому і зв’язків, як вважає сам, має предостатньо, чого ж тоді боятися? Так-так, “нічого”…
Розпочалася історія Олександра у селі Білка, що на Березнівщині, – саме звідти родом Данильчук. Підрісши та здобувши фах інженера лісового господарства в Українській сільськогосподарській академії, працювати за спеціальністю чоловік не пішов: певно, відчував, що це не його. Тимчасово відшукав себе пан Олександр у роботі слюсара-ремонтника, але і там, на Березнівському заводі, не відчував себе у своїй тарілці, тому крутився, наче білка в колесі, далі. Так діло мало-помалу, але все ж дійшло до політики. У 1998 році Данильчука було обрано народним депутатом України – тоді він працював у Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Ось тоді чоловік і зрозумів, що себе нарешті таки знайшов.
Політичне життя Олександра вважається ой яким насиченим. Побував він і заступником Міністра оборони України, і заступником голови Рівненської облради, і головою Рівненської обласної ради, і просто депутатом облради. Так у 2020 році чоловік балотувався від уже згаданої нами політичної партії “Сила і Честь”. Балотувався і пройшов. Однак про нього як про депутата жителі Рівненщини знають зовсім мало, якщо знають взагалі. Відомий він через інше.
Зокрема, про Данильчука пам’ятають як про заступника очільника облради, якого у 2014 році викинули у сміттєвий бак. Це була така собі акція протесту рівнян, які вимагали відставки всіх ексчленів “Партії регіонів”. Очевидно, людей не почули, тож ті зі свого боку попередили, що планують “викинути регіоналів на смітник історії”. Слова на вітер не кидали, а сказали і зробили.
Також пан Олександр на всю Рівненщину славиться своєю любов’ю до оковитої. Напідпитку він потрапляв уже не в одну історію: була і бійка біля відомого у Рівного нічного клубу “Лагуна”, і ДТП, коли автомобіль, яким кермував Данильчук, вилетів із траси, і скандально-відома історія із прокуроркою Рівненської окружної прокуратури Ольгою Лихач. На останній зупинимося детальніше, адже саме після неї пана Олександра притягнули до адмінвідповідальності та ледве не лишили депутатського мандату.
У травні 2022 року на проспекті Миру у Рівному сталася аварія: водійка Toyota Land Cruiser в’їхала в Honda Accord. Так, подібне трапляється часто, скажете ви. Але є декілька нюансів, які роблять цю ДТП, скажімо, особливою, відповімо ми. Тойота, яка потрапила в автопригоду, – машина того самого Данильчука. Нескладно здогадатися, що на момент ДТП пан Олександр перебував у стані алкогольного сп’яніння. Але поки що видихаємо: чоловік в автомобілі виконував функцію пасажира, а не водія. Кермувальницею “тойоти” тоді була його подруга-журналістка Ольга Ферар, яка, до слова, теж перебувала напідпитку. Але її вчинки – це вже інша історія, зосереджуємося на депутаті.
Потрапивши у таку доволі неприємну ситуацію, Данильчук не став визнавати вину своєї подруги, а навпаки взявся щось “вирішувати”, бо ж попереджав:
“Я в цій області цар. Я п’ять разів був головою в цій області, знаєш. Я виграю всі суди, щоб ви знали”.
Попереджав настільки агресивно, що на Данильчука патрульні склали протокол за статтею 173 (дрібне хуліганство).
Сергій Шевчук
Не відстають від очільника фракції й інші депутати від “Сили і Честі”. Вправний в кримінальних історіях і Сергій Шевчук.
Чоловік народився на Тернопільщині у 1965 році. Там ж закінчив і ВНЗ – Тернопільський медичний інститут. Але своє життя пан Сергій вирішив пов’язати не лише з лікарняними стінами, а й з політикою. Вперше до обласної ради Шевчук балотувався у 2015 році, але тоді, як представника від “Блоку Петра Порошенка”, його не обрали. Що цікаво, тоді чоловік перебував під слідством, але про це трохи згодом. Досягнув своєї цілі Сергій у 2020 – тоді він потрапив у бажані стіни обради від партії “Сила і Честь”. Але знову ж таки: як про депутата про нього знають не багато, а от як про хабарника…
У червні 2023 року Сергія Шевчука, який, окрім того, що депутат, ще й і головний лікар Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення, затримали під час отримання хабаря. Вимагав він 1200 $ у жінки, яка має статус «чорнобильця». Гроші йому були потрібні, аби оформити їй інвалідність…
І це не перша кримінальна історія Шевчука. Подібне було і в 2005 році – тоді його разом із кількома колегами підозрювали у виписуванні фальшивих рецептів, які передавали в аптеки. Мета такої “схеми” – отримати від держави відшкодування за нібито продані препарати. Найжахливіше, що через 11 років справу закрили, так і не присудивши пану Сергію ніякого покарання. Тож зрозуміло, чому Шевчук не побоявся повернутися на стежку криміналу знову. Щоправда, цього разу все так добре не обійшлося: депутат Рівненської облради принаймні став ексдепутатом. Теж як-не-як, але покарання.
Віталій Сухович
Не без гріха і Віталій Сухович – ще один депутат Рівненської облради від “Сили і Честі”. Він народився 1979 року у Сарнах. Там, у рідному місті, і розпочинав свою кар’єру – тривалий час працював бухгалтером в Сарненському лісгоспі. А далі пішов на підвищення: у 2009 очолив Висоцьке лісове господарство, у 2017 став начальником Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, а у 2023 – зайняв одну з керівних посад в Поліському лісовому офісі ДСГП «Ліси України». Але не лісівництвом одним.
Також пан Віталій знайшов себе і в політиці. Ну як знайшов… Уперше депутатом Рівненської обласної ради він став наприкінці 2014, опісля займав своє крісло і в 2015, і в 2020. Не зупиняло виборців навіть те, що в 2017 році прізвище Суховича фігурувало в історії про хабарництво в лісгоспах Рівненщини. Тоді керівників підозрювали в підкупі працвників, які мали заплющити очі на низку порушень на їхніх підприємствах.
Відтак хабарника обрали – відповідний результат у висновку і отримали: Сухович і неправдиву інформацію про свої статки надавав, приховавши 8 мільйонів, і потрібних собі людей (друзів та родичів) на посадах у лісгоспах ставив, і жив собі, ні в чому не відмовляючи. На щастя, певна карма таки існує, бо ж у листопаді 2023 року депутата обласної ради та головного лісівника Рівненщини за сумісництвом затримали слідчі ДБР. Причина – незадекларовані статки на мільйони доларів. Нескладно здогадатися, яким шляхом вони здобуті…
Такими залишилися у пам’яті жителів Рівненщини депутати від “Сили і Честі”. Похвалитися немає чим: обкрадали, збагачувалися та жили за ці кошти своє luxury-життя, а що ж повинні були? Повинні були стати голосом народу, але, повторимося, що посіяли – те й жнемо.