Про повітового предводителя рівненського дворянства Дмитра Андра

Предводитель дворянства – виборна посада в системі місцевого самоврядування та станового самоврядування дворянства, яка існувала на території Російської імперії до 1917 року. Предводителі були губернські та повітові.

Повітовий предводитель дворянства очолював земські збори, повітовий з’їзд, повітову освітню раду. Також він мав право брати участь у судових процесах, у випадку, коли судили чиновників за неналежну поведінку. Ще посада предводителя дворянства передбачала перевірку виконання повітових і земських повинностей, а також збір внесків з дворян, пише сайт yes-rivne.com.ua.                      

Французьке коріння

Завжди цікаво дізнаватися про цікавих особистостей, що якимось чином були причетні до історії міста.

Однією з таких є Дмитро Федорович Андро, який мав дворянське походження.

Народився Дмитро Андро 18 січня 1870 року у Санкт-Петербурзі.

Родинний маєток Андро розташовувався в містечку Деражно (нині це село Деражне Костопільського району Рівненської області). Відомо, що маєтком родина володіла ще з XIX століття, коли предок Дмитра – француз Ланжерон, який до того ж був графом, його придбав.

За родинними зв’язками Дмитро Федорович мав стосунки із засновниками міста Одеса. 

Батьком був полковник Федір Андро, а матір’ю Тетяна Романова. Цікавою є історія бабусі Дмитра Андра, яка була графинею де Ланжерон, дочкою президента Петербурзької академії мистецтв Олексія Оленіна та дружиною віцепрезидента Польщі Федора Андро, який був позашлюбним сином Олександра Ланжерона.

Дім Оленіних у Петербурзі був центром літературного та художнього життя, куди навідувалися поети, музиканти, художники. Саме там Ганна Олексіївна познайомилася з Олександром Пушкіним, який до неї залицявся, а також просив її руки. Проте йому було відмовлено матір’ю Ганни.

Вважається, що “оленінський цикл” віршів Пушкіна присвячений саме Ганні Олексіївні.

Похована Ганна Олексіївна Андро на території Корецького жіночого монастиря, що на Рівненщині.

Предводитель дворянства

Навчався Дмитро Андро у найпрестижнішому навчальному закладі того часу – Пажеському корпусі, де здобув військову освіту. Закінчив навчання у 1890 році у статусі хорунжого.

А в 1897 році Дмитро Федорович пішов у відставку та переїхав у родовий маєток на Рівненщину.

З історичних джерел відомо, що у 1903 році Дмитра Андра було призначено ковельським повітовим предводителем дворянства, а через деякий час – рівненським. На той час це була дуже престижна посада.

З 1911 року царський уряд дозволив створювати повітові земства, до складу яких населення висувало своїх представників. Проте голову повітового земського зібрання обирали з-поміж повітових предводителів дворянства і їх кандидатуру затверджував сам губернатор.

Дмитро Андро за часів Тимчасового уряду був головою Рівненського повітового земства та комісаром. Його влада розповсюджувалася на весь Рівненський повіт.  Здійснював свою діяльність Дмитро Федорович на посаді голови повітового земства до 1917 року. 

Також він був головою Рівненського повітового земського зібрання. На цій посаді йому вдалося здійснити низку важливих проєктів: побудувати першу у Рівному електростанцію, відкрити жіночу гімназію, здійснити роботу з запобігання знищенню майна державних установ у роки Першої світової війни.

Під час війни Дмитро Андро активно допомагав армії. Ним була налагоджена робота з постачання військовим фуражу, чобіт, сухарів, інших необхідних речей. Також Дмитро Федорович займався державним постачанням хліба.

Відомо, що у роки Першої світової війни разом з місцевою адміністрацією у Рівному залишився і весь медичний персонал. Вони надавали допомогу жителям повіту, біженцям, а також  вживали заходів аби запобігти розповсюдженню епідемії.

Також є інформація, що впродовж 1914-1915 років Дмитро Андро у Рівному займався виданням часопису “Вісник Рівненського повітового земства”.

Член Державної Думи

Перші вибори до Державної Думи Росії були проведені у 1906 році. 

В архівних документах збереглася інформація про те, як відбувалися вибори в Думу. Так, спочатку обирали уповноважених серед селян у волостях, а також серед міщан і поміщиків у повітах. Після цього такі представники збиралися у губернському місті, де вже з-поміж них обирали ту кількість делегатів, яка передбачалась царським маніфестом по кожній губернії. 

Від Волинської губернії, до якої належало місто Рівне, в Думу мало потрапити 13 депутатів, яких обирали терміном на п’ять років. Депутати періодично з’їжджалися до Петербурга на сесії. Пільги, що мали депутати, були незначними: 10 рублів добових і по 5 копійок на версту за проїзд.

Предводитель рівненського дворянства Дмитро Андро був одним з поміщиків, кого представники Волинської губернії делегували до першої Державної Думи Росії. Дмитро Федорович входив до складу правої ліберальної партії  “Групи мирного оновлення”. Також він був відомим як прибічник демократичних реформ.

Проіснувала Дума недовго – 72 дні – та була розпущена російським царем.

У 1911 році Дмитро Андро отримав чин статського радника.

З’їзд хліборобів

З історичних джерел відомо, що Дмитро Андро брав участь у з’їзді хліборобів, який відбувався 29 квітня 1918 року в Києві. Саме на цьому з’їзді гетьманом України  було обрано генерала Павла Скоропадського, який сформував уряд Української держави – Раду Міністрів Української Держави.

Під час режиму Павла Скоропадського Дмитро Андро майже рік обіймав посаду губернського старости (губернатора) Волинської губернії. Це тривало до грудня 1918 року. 

Після приходу до влади Директорії 14 грудня 1918 року Рада  Міністрів Української держави припинила своє існування. 

Відомо, що під тиском повстанців Директорії на початку грудня 1918 року Дмитру Андру довелося залишити Житомир та поїхати до Києва, а згодом до Одеси. 

В Одесі перебували війська країн Антанти (Греція і Франція), а також російські білогвардійці. 

У період з березня по квітень 1919 року Дмитро Федорович працював на посаді міністра внутрішніх справ тимчасового уряду російських білогвардійців в Одесі. 

У 1921 році Дмитро Андро емігрує до Польщі. 

Про подальшу долю рівненського політика невідомо нічого.

Будинок предводителя

Під час перебування у Рівному Дмитро Андро проживав на вулиці Словацького у розкішному особняку, що був збудований у 20-30-х роках XX століття. 

З історичних джерел відомо, що на цій вулиці проживали в більшості дуже заможні люди, урядові чиновники. Раніше це був Гоголівський провулок.

Також є згадка про те, що на цій вулиці проживала шанована в Рівному династія лікарів Прохорових (будинок, де жили лікарі та приймали хворих, нині займає Рівненський міський відділ ДМС України).

Також збереглася інформація про приватне життя предводителя дворянства. 

Відомо, що першою дружиною Дмитра Андро була його троюрідна сестра Софія (1879-1930). У шлюбі в них народився син Микола, який емігрував в Бельгію.

Другою дружиною Дмитра Федоровича була Марія Скарчевська (1881-1947).

Про відомого політика та громадського діяча Дмитра Андро нині нагадує лише будинок на вулиці Словацького, 7, який зберігся у своєму первозданному стані.