Понеділок, 8 Серпня, 2022

Магістрат міжвоєнного Рівного: чим займався міський уряд

Магістрат – орган міського самоврядування. Магістрат займався адміністративними, господарськими, соціальними та фінансовими питаннями. Варто зазначити, що в міжвоєнний період Рівне входило до складу Польщі. Тож робота магістратів у великих містах Волині, включаючи і Рівне, мала свої особливості, пише yes-rivne.com.ua.

Що являв собою магістрат міжвоєнного Рівного?

Магістрат Рівного в 20-30-ті роки XX століття виконував ряд функцій. Фактично міський уряд, як орган виконавчої влади, вирішував питання життєзабезпечення міста.

Магістрат Рівного складався з відділів, а ті в свою чергу складались з секторів. У міжвоєнні роки рівненський магістрат мав чотири відділи: президіальний, адміністративний та контролю руху населення, фінансовий та господарчо-технічний.

Президіальний відділ включав в себе персональний та юридичний сектори, секретаріат та канцелярію. Адміністративний відділ включав в себе такі сектори: військовий, карно-адміністративний та суспільної безпеки. Не складно здогадатись, що фінансовий відділ рівненського магістрату займався фінансовими питаннями. Цей відділ був поділений на два сектори – бюджет та контроль і податковий. І останній, господарчо-технічний мав будівельний, дорожній, землевпорядний, господарчий сектори та сектор будівельної інспекції.

Знаходився магістрат міжвоєнного Рівного фактично в самому серці міста – на місці сучасного Майдану Незалежності. Тоді це була вулиця 3 травня.

Наприкінці, 20-х років минулого століття кількість населення міста становила понад 75 тис. осіб. Місто налічувало понад 3,5 тис. житлових будинків та понад 2,8 тис. магазинів. Питання життєзабезпечення міста лягали на плечі магістрату, а точніше тих, хто там працював.

Контроль сплати податків, облаштування благоустрою міста і не тільки: чим займався магістрат

Відомо, що в 20-х роках минулого століття магістрат Рівного мав далекосяжні плани. Міський уряд розумів, що реалізація цих планів зробить життя в Рівному значно комфортнішим. Отож, в планах магістрату було будівництво водогону, осушення боліт у районі палацу Любомирських, проектування та побудова двох міських семикласних шкіл, побудова мостів, брукування вулиць, тротуарів та багато чого іншого.

Звичайно, що для розвитку міста та реалізації вищезгаданих планів потрібні були кошти. Тому міський уряд досліджував, які галузі господарювання могли принести найбільші податки в місцевий бюджет. Цими питаннями опікувався фінансовий відділ магістрату Рівного. Згідно даним міського уряду за 1928 рік, найбільше грошових надходжень у вигляді податків давало видобування каміння (понад 66 тис. злотих), виробництво будівельних матеріалів (понад 32 тис. злотих), виробництво цементу (близько 15 тис. злотих). Значно менше надходжень давала деревина, пісок та залізо.

Оскільки містяни не надто охоче сплачували податки, то при магістраті було запроваджено посаду податкового контролера. Місто умовно було поділено на 11 секторів, за кожен із яких відповідав судовий виконавець. Такі кроки міського уряду виявились досить дієвими. Відомо, що за 1928 рік в місцевий бюджет надійшло 320 тис. податків, враховуючи гроші, які раніше вважали прихованими.

Також магістрат дещо змінив правила оподаткування кінотеатрів, які стали популярними закладами на той час. Раніше кінотеатри сплачували податок від суми проданих квитків, а за новими правилами повинні були сплатити одноразовий щорічний податок в сумі 35 тис. злотих.

Як уже згадувалось вище, облаштування благоустрою міста було одним із головних завдань магістрату. Чиста питна вода та електроенергія, напевно, були найбільш гострими потребами для рівнян. Адже, як відомо, в роки Першої світової війни міська електростанція зазнала серйозних пошкоджень. Тому впродовж певного часу рівняни не мали можливості користуватися електроенергією, а вулиці міста тонули в темряві. Перед міською владою постало питання відновлення міської електростанції на базі першої електровні міста, яка належала князю Любомирському.

У 1925 році зусиллями магістрату було добудовано ще один генератор на 1,5 сотні кВт, а також відновив і удосконалив існуючі електричні агрегати.

Щодо якісної води для населення, то це питання теж було одним із пріоритетних для магістрату. Міський уряд взявся за будівництво міського водогону та каналізації. У 1928 році польському професору-гідрологу Варшавської політехніки К. Помяновському було доручено завдання розробити проект водопроводу для міста Рівне.

Роботи з будівництва об’єкта стартували у 1929 році. Проект був досить дороговартісним, тому Рівному доводилось брати позику в сумі 25 тис. злотих на те, щоб з’єднати прокладені труби. Наприкінці 1934 року фахівцями було прокладено 1148,5 погонних метра з двома наземними та сімома підземними гідрантами. Відтак 150 житлових будинків та понад сотню приватних було забезпечено водою. В наступні роки роботи з розширення мережі водопостачання продовжились.

Міський уряд також займався брукуванням вулиць та тротуарів. З року в рік темпи брукування нарощувалися.

Не оминув увагою магістрат і рівненську пожежну станцію. За 30 тис. злотих було закуплено два бочкових пожежних автомобіля. Влітку, окрім своїх безпосередніх функцій, автомобілі використовувались для поливання вулиць.

Серед завдань магістрату були розподілення державних коштів між закладами шкільної освіти. Найбільше в міжвоєнний період отримувала Державна гімназія ім. Сінкевича – 1600 злотих, I та II приватні школи отримували по 500 злотих, таку ж суму отримували Російська гімназія та школа «Тарбут», найменшу суму отримувала Українська гімназія – 400 злотих.

В період шкільних канікул магістрат запроваджував літні табори для школярів та молоді. Крім цього міський уряд організовував Станцію опіки над матір’ю та дитиною, де роздавалися молочні суміші для маленьких діток, а також можна було зробити необхідні щеплення дітям.

Варто додати, що в роки входження Рівного до складу Польщі, міська влада частково фінансувала доброчинні організації суспільної опіки: Будинок старців юдейського походження (отримав 9 тис. злотих), товариство опіки над сиротами (понад 14 тис. злотих), римо-католицьке товариство доброчинності (6 тис. злотих), спілка інвалідів у Рівному (1,2тис. злотих) та ін..

Цікаво, що магістрат частенько отримував приватні прохання від містян. Наприклад, колишній в’язень рівненської в’язниці Давид Розенок, відбувши термін, написав лист до магістрату з проханням купити йому квиток до рідного Ковеля. Оскільки коштів на придбання квитка додому у чоловіка не було. Магістрат розглянув його прохання та виконав.

Що писали про магістрат Рівного в місцевих газетах?

Яка ж влада без конструктивної критики?! В різні часи різну владу справедливо піддавали критиці журналісти та місцеві жителі. Рівняни в розмовах один з одним критикували міський уряд, а газетярі могли випустити статтю насичену гострими слівцями в адрес магістрату.

До прикладу, газета «Echo Ròwieskie» дещо з сарказмом розповідала про те, як магістрат Рівного працює над бюджетом:

«Магістрат вже витратив 360 пляшечок чорнила, 1940 пер. Декілька центнерів паперу — це він працює над бюджетом».

Газети прискіпливо висвітлювали діяльність міського уряду, аби рівняни були обізнані в тому, як влада займається упорядкуванням вулиць, реконструкцією та облаштуванням важливих об’єктів міста.

Ось до прикладу ще один уривок з газети «Echo Ròwieskie»:

«Зроблено ремонт трьох шкіл і магістрату, ремонт ще двох шкіл завершується. Вибудовано два артезіанських колодязі, відремонтовано 19 містків, міську електростанцію. Розпочато закладання міського скверу біля залізничного вокзалу. Розпочато переговори про викуп містом болота біля замку Любомирських. Тут можуть виникнути труднощі, бо князь захоче продати цю територію вигідно для себе, незважаючи на те, що місто обмежене в грошах. Хотілося, аби власник замку прихильно поставився до влади міста, яка турбується про впорядкування болота в центрі міста і є поширювачем бруду та різних хвороб. Скоро вулиця 3-го Травня освітлюватиметься електричними лампами, що буде значним вдосконаленням головної вулиці міста, яка до цього часу освітлювалася гасовими ліхтарями. Розпочалася робота на Грабнику, який також викупив магістрат…».

Отож, як бачимо, місцеві журналісти того часу не лише критикували магістрат, а й справедливо констатували пророблені справи, які завершувалися успіхом та покращували благоустрій міста.