У 1797–1917 роках Рівне входило до складу Волинської губернії Російської імперії. За ці часи у місті побувало немало видатних осіб, пише сайт yes-rivne.com.ua. У 1890 Рівне відвідав імператор Російської імперії Олександр III.
З якою метою імператор завітав у Рівне
У 1881 році центральну частину Рівного охопила пожежа. Згоріла православна Свято-Воскресенська церква. Рівняни залишилися без головного храму міста.
Прихистком для вірян відтоді стали дві церкви: Свято-Успенська та святого Стефана. Проте, вони не вміщали усіх православних рівнян.
Небайдужі жителі міста захотіли побудувати новий православний храм. Вони почали самотужки збирати кошти для цього. Допомогти фінансово та виділити земельну ділянку для зведення храму попросили місцеву владу.
У 1890 році було ухвалено рішення про початок будівництва. Новий храм вирішили звести в центрі Рівного на тому місці, де у 1580 році розташовувалася церква Воскресіння Христового, яка згоріла під час нападу татар. За переказами, її заснувала княгиня Марія Несвицька.
Оскільки правителі Російської імперії були зацікавлені у поширенні православного християнства на західних кордонах, то вони заохочували появу нових храмів. Коли стало відомо про зведення майбутнього Свято-Воскресенського собору, закладати перший камінь під будівництво в Рівне приїхав імператор Олександр III.
Як рівняни зустрічали Олександра III
Приїзд царя Російської імперії був запланований на 25 серпня 1890 року. Тоді він мав інспектувати військові маневри на Волині. Оскільки Олександр III захотів перед відвідуванням Рівного побувати у Дубні та Тараканівському форті, урочистості з нагоди закладення першого каменя нового собору вирішили провести на 5 днів пізніше.
Готуватися до візиту царя почали заздалегідь. Наприкінці ХІХ століття у Рівному для вуличного освітлення почали використовувати гасові лампи замість ліхтарів зі свічками всередині. Проте місцева влада на цьому економила і віддалені від центру райони міста потопали у темряві. Та після звістки про приїзд Олександра III ситуація змінилася. Волинський губернатор наказав збільшити кількість гасових ліхтарів у Рівному до 160. До цього у місті їх було 100. Щоправда, після від’їзду російського імператора Рівне знову потонуло у темряві, бо ліхтарів хоч і додали, але коштів на їх обслуговування не виділяли.
Бабуся жительки Рівного Алли Логошовець була дитиною у 1890 році, але добре запам’ятала, що напередодні візиту царя у місті збирали одного росту дівчат з довгим волоссям. Вони мали йти попереду імператорської ходи, щоб посипати дорогу квітами.
30 серпня 1890 року перед прибуттям царського потяга на пероні залізничної станції «Рівне» зібралися представники міської влади та краю. Прийшов зустріти високопоставлених гостей і власник Рівного князь Любомирський.
Разом з Олександром III приїхали: його дружина Марія Федорівна, дочка імператора Ксенія Олександрівна, цесаревич і великий князь Микола Олександрович. Супроводжувати царську сім’ю прибула численна свита.
Реальне училище, приміщення якого пізніше почали використовувати як краєзнавчий музей, стало резиденцією родини Олександра III на час перебування високопоставлених осіб у Рівному. Перший поверх навчального закладу був відведений під Свято-Преображенську церкву. 30 серпня 1890 року об 11 годині там почалося проведення богослужіння, по завершенню якого царська сім’я у супроводі сотні священників відправилася на місце закладання першого каменю майбутнього собору.
Як проходило закладення першого каменю під фундамент майбутнього храму
Під час імператорської ходи дорога від реального училища до місця будівництва майбутнього собору була усипана квітами. Їх розкидали дівчата у білих сукнях, яких напередодні обрали для супроводу царської сім’ї.
Перш ніж розпочати церемонію закладення першого каменю, освятили місце для вівтаря та престолу майбутнього храму. Після цього російський імператор поклав золоті та срібні монети та цеглину у фундамент нового храму на вапняний розчин. Такі ж цеглини поклали й інші члени царської родини. По завершенню церемонії Олександр III та інші члени імператорської сім’ї повернулися до своєї резиденції.
Урочистості такого масштабу були небаченими для Волині. На церемонії закладення першого каменю під будівництво православного собору зібралися військові, представники духовенства та багато містян.
Через п’ять років після приїзду російського імператора у Рівному освятили новозбудований собор. Спочатку він називався Олександрівським на честь російського царя. Після зміни імператора його стали називати Свято-Воскресенським.
Візит Олександра III у Рівне у 1890 році мав суперечливе значення для міста. З одного боку, імператорська увага сприяла будівництву Свято-Воскресенського кафедрального собору та надала духовну підтримку православній громаді міста. З іншого боку, цей візит був політичним жестом, спрямованим на зміцнення контролю Російської імперії над західноукраїнськими територіями. Попри пишні урочистості, візит Олександра III символізував імперську політику, яка мала як культурний, так й ідеологічний вплив на місто та регіон.