У 1723 році місто Рівне придбав Єжи-Олександр Любомирський. Він був впливовим польським князем, сандомирським воєводою, видатним державним діячем Корони Польської, великим землевласником. З тієї пори понад 200 років Рівне було у власності князівської сім’ї Любомирських. За цей час в місті була побудована перша електростанція, проводилися меліоративні роботи та виконувалося чимало робіт, направлених на поліпшення Рівного. Останнього князя міста звуть Адам-Ян. Доля правителя Рівного та його сім’ї склалася трагічно, пише сайт yes-rivne.com.ua.
Як Адам-Ян Любомирський став власником міста
До Адама-Яна Рівним володів його батько Станіслав-Міхал Любомирський. Передостанній власник міста сприяв його поліпшенню: виділив кошти на відбудову мурованого замку-палацу, заохочував переїзд євреїв в Рівне з метою розвитку торгівлі та ремесел.
У Станіслава-Міхала та його дружини Ванди-Марії-Гелени народилися двоє хлопчиків: Адам-Ян та Губерт-Станіслав. Були й дві дівчинки: Марія-Зоф’я, яка після заміжжя стала Замойською, та Анна-Ядвіга-Марія, яка отримала прізвище Радзивілл після укладання шлюбу.
Княгині Ванди-Марії не стало у травні 1910 року. У грудні 1918 у Ходорові на Львівщині помер й передостанній князь Рівного Станіслав-Міхал. Місто перейшло у власність Адама-Яна, а його молодший на 2 роки брат Губерт-Станіслав успадкував містечко Олександрія, яке тепер є селом у Рівненському районі.
Як склалося життя князя Рівного Адама-Яна
Значну частину життя останній князь Рівного мешкав в Європі. У 29-річному віці, коли Адам-Ян навчався у Відні в Ягеллонському університеті, уклав шлюб з Марією Єловицькою. Весілля відбулось у червні 1902 року. У подружжя народилося 2 дівчинки — Марія-Станіслава та Юлія-Ванда, а також хлопчик — Марцін-Станіслав.
Володіння Любомирських постраждали під час Першої світової війни. Фільварок «На гірці» був розграбований. Звідти зникли цінні картини, скульптури та інші витвори мистецтва, посуд та меблі, виготовлені в античному стилі.
У 1914 році, рятуючись від війни, Адам-Ян з дружиною та дітьми виїхав у Париж. Повернувся останній князь Рівного у місто у 1922 році, щоправда, не з Марією, а з новою дружиною.
Колишня обраниця Адама-Яна Любомирського мала психічне захворювання, через яке подружжю довелося розлучитися. Та князь не кинув Марію напризволяще. Він сприяв спілкуванню колишньої дружини з доньками та сином й опікувався нею до тих пір, поки Марії не стало у 1923 році.
Нова дружина Адама-Яна Аделаїда Ржевуська була на 20 років молодшою за чоловіка. Одружилися вони у 1920 році в Парижі, де й познайомилися.
Зі спадщиною, яку отримав Адам-Ян Любомирський у 1918 році, були проблеми. Ще у 1910 Станіслав-Міхал заклав багато своїх володінь. Не заставленими лишилися тільки деякі фільварки:
- «На гірці» з палациком;
- Дворець;
- Тинне;
- Басів Кут.
Коли Адам-Ян з Аделаїдою приїхали у Рівне, оселилися в уцілілому будинку у фільварку «На гірці». Щоб відбудувати палацик Любомирських, треба було багато коштів. Адам-Ян якийсь час здавав його міській владі в оренду, а потім продав. У приміщенні палацику «На гірці» у 1923-1927 роках розташовувалася російська приватна гімназія. Частину тієї будівлі здавали в оренду Рівненській українській гімназії.
З 1929 року до приходу радянської влади у палацику був Окружний суд. Мальовнича прилегла територія використовувалась як зона для прогулянок. За невелику плату туди могли потрапити усі охочі. У 1930-1938 роках на території садиби проводилися знамениті Волинські торги.
Зруйнована під час війни резиденція Любомирських і розорений фільварок, який колись був багатим, не приваблювали Адама-Яна. Через це князь вирішив повернутися в Європу.
13 вересня 1928 року в Адама-Яна та Аделаїди у Франції народилася дівчинка. Доньку назвали на честь мами Адою.
Як завершився життєвий шлях Адама-Яна Любомирського
У 1937 році останній князь Рівного разом з сім’єю повернувся на батьківщину. Мешкали Адам-Ян з Аделаїдою та їх донькою Адою у скромному будинку під номером 34 на вулиці Пілсудського, яку нині знають як Чорновола.
Весь період від початку Другої світової до приходу радянської влади князівська сім’я перебувала у місті Рівне. 1939-й став трагічним для Любомирських. Восени того року за Адамом-Яном прийшли радянські військові. Рівненський князь бачив тоді своїх рідних востаннє. У вересні 1939 більшовики вбили князя Губерта-Станіслава, який володів Олександрією.
Після арешту Адама-Яна його сім’ю вигнали з будинку. Аделаїда Любомирська з Адою та донькою чоловіка від першого шлюбу Юлією поселилися у будинку знайомого адвоката.
Радянська влада арештувала Адама-Яна за те, що він був князем та великим землевласником. Аделаїда багато часу проводила на холоді під порогом тюрми, де утримували князя, щоб побачити чоловіка чи передати йому теплі речі та їжу. Якось вона сильно застудилася та захворіла на пневмонію, від якої померла 28 грудня 1939 року. Маленьку Аду, яка лишилася без батьків, вдалося доправити у Швейцарію, де нею опікувався дядько
17 січня 1940 року у 66-річному віці не стало останнього князя Рівного. Адам-Ян Любомирський помер у тюремному шпиталі від туберкульозу.
Згодом останнього князя Рівного було реабілітовано. Де поховано тіло Адама-Яна, невідомо.
Князі Любомирські залишили помітний слід в історії міста. Завдяки їхній діяльності Рівне розвивалось економічно та культурно, а також отримало перші важливі інфраструктурні об’єкти. Кінець правління династії Любомирських був трагічним і завершився несправедливим ув’язненням останнього рівненського князя Адама-Яна та вбивством його брата Губерта-Станіслава.