Вибори в Рівному на початку XX століття: як містяни обирали перших депутатів

На початку XX століття Рівне було частиною Волинської губернії в складі Російської імперії. Рівняни, як і інші жителі держави, мали обмежені політичні права. Попри те, що перші вибори на Рівненщині відбулися понад 100 років тому, вони мають спільні риси з сучасними політичними перегонами, пише сайт yes-rivne.com.ua.

Хто з рівнян та коли отримав право брати участь у виборах

Вперше рівнянам дозволили голосувати та обиратися після того, як російський імператор Микола II 6 серпня 1905 року оголосив маніфест-декларацію про створення особливого законодавчого органу Державної думи. До прийняття такого рішення самодержця спонукало бажання отримувати інформацію про стан справ у країні від простого народу, а не від чиновників.

Перші вибори до російської Держдуми відбулись у 1906 році. Скористатися виборчим правом мали можливість не всі мешканці міста. Брати участь у виборах було заборонено:

• жінкам;
• студентам;
• засудженим;
• військовослужбовцям строкової служби;
• чоловікам, які не досягли 25-річного віку.

Поліціянти та губернатори могли обиратись, але не в тих місцях, де несли службу.

Як проходили вибори та агітація за кандидатів

Вибори 1906 року були непрямими. Селяни, поміщики та міщани не голосували безпосередньо за кандидатів, які мали зайняти місце у Держдумі. Спочатку вони обирали представників, які потім віддавали голоси за певну кількість делегатів, яка була передбачена царським маніфестом.

Від Волинської губернії, до якої належало Рівне, потрібно було до Державної думи делегувати 13 обранців. Обирали їх серед 195 кандидатів, які представляли різні соціальні верстви. 18 з них були з Рівненського повіту. Голосування за делегатів до Держдуми відбувалось у губернському місті, статус якого у той час мав Житомир.

Під час передвиборчої агітації у Рівному кандидати вдавалися до хитрощів. Охочі потрапити до Державної думи робили гучні заяви, підкупали місцеві газети, щоб ті писали хвалебні статті про певних кандидатів. Деякі використовували такий метод здобуття прихильності як частування. Це стало популярним способом привернути увагу виборців. Хитрощі, до яких вдавались учасники політичних перегонів на початку XX століття, нагадують сучасні методи прихованого підкупу.

Кому з представників Рівного вдалося потрапити до Державної думи

О четвертій ранку 15 квітня 1906 року у Житомирі було обрано 12 членів Державної думи від Волинської губернії:

• 1 священнослужитель;
• 3 польських та 2 російських поміщики;
• 6 селян.

Серед російських поміщиків, за яких віддали голоси, був один представник Рівного. Місце у Державній думі отримав Дмитро Федорович Андро. Походив він з сім’ї дворян війська Донського. Батьки поміщика володіли маєтками в Деражному та у Франції. Сам Дмитро Федорович мав багато земель у Рівненському повіті, в якому був головою дворянства.

Андро залишився в історії Рівного як громадський та політичний діяч, прибічник демократичних реформ. У 1917 році він був комісаром Рівненського повіту. У 1918 році Дмитро Федорович став старостою Волинської губернії.

Обіймав посаду у Державній думі Андро недовго. Російському імператору Миколі II не сподобалися наміри депутатів ліквідувати приватне землеволодіння. Законодавчий орган через 72 дні після початку роботи було розпущено. 

Політичне життя в Рівному на початку XX століття проходило у складних суспільно-політичних умовах. Не всі могли обирати та бути обраними на виборах. Між сучасними політичними перегонами та тими, які відбувалися більш як 100 років тому, багато спільного. Тоді, як і зараз, кандидати в органи влади вдавалися до хитрощів та прихованих передвиборчих способів агітації, щоб отримати голоси виборців.