Крокуючи Соборною, дійшовши до всім відомої «Злати Плази», повертаємо ліворуч – опинилися на вулиці Симона Петлюри. Цим маршрутом за роки життя у місті рівняни проходять сотні (якщо не тисячі) разів, однак, спокійно прогулюючись чи, навпаки, метушливо поспішаючи у справах, рідко хто замислюється, кудою саме пролягає його чи її шлях. Хоча ні, здебільшого те, що йдемо вулицею Симона Петлюри знаємо, але чому її так назвали – вже ні, пише сайт yes-rivne.com.ua.
Хто такий Симон Петлюра?
Публіцист, журналіст, літературний і театральний критик, а також військовий діяч – увесь цей перелік стосується однієї й тієї ж самої людини – Симона Петлюри. Але якщо в амплуа перших професій пересічний українець про нього або не знає нічого взагалі, або чув щось дуже-дуже поверхневе, то в ролі останнього – усе з точністю до навпаки. Та про все це поступово.
Народився Симон у травні 1879 року у Полтаві. Він був одним із дев’яти дітей у сім’ї міщан козацького походження – і це важлива деталь, адже з перших років життя малечу знайомили з поняттям патріотизму. Уже у старшому віці це далося у знаки: один із синів Василя та Ольги Петлюри був членом Української революційної партії, інший – полковником в армії УНР, а Симон то взагалі увійшов в нашу історію як один із найвидатніших діячів ХХ століття.
З часом до правильного виховання додалося ще й зростання в україноцентричному середовищі: світогляд юного Петлюри формувався під впливом Шевченкового “Кобзаря” та історичної літератури. У висновку дорослий Симон став одним із тих, хто всього себе віддав на боротьбу за незалежність України. Розпочиналася його діяльність із малого – участь у таємному гуртку, публікація гострих матеріалів тощо, але з року в рік це переростало у щось більше. Відтак сьогодні Петлюру ми пам’ятаємо як очільника Директорії та головного отамана військ і флоту УНР. До речі, ця сторінка з його життя і пов’язує Симона з Рівненщиною.
Що пов’язує Симона Петлюру з Рівненщиною?
Пригадуєте, як Симон Петлюра воював з більшовиками у 1917-1921 роках? Так ось тоді був період, коли Червона Армія завзято наступала, а українці вибору як такого не мали, тож вони відповідно відступали, щоразу змінюючи своє місце дислокації. Одним з них стало і Рівне. А точніше Рівненщина загалом, адже, до прикладу, сам Симон жив не в обласному центрі, як більшість представників уряду УНР, а у Здолбунові, що поруч. Хоча, ясна річ, і до Рівного якось заїжджав, щонайменше на наради.
Загалом з нашою областю Петлюру пов’язують двоякі речі. Адже, з одного боку, саме тут проти нього переворот спланували, а з іншого – містянам Симон так до душі припав, що ще довго після від’їзду він цю “всенародну любов” пригадував. Щодо першого, то приклав до заколоту руку генерал-хорунжий армії УНР родом з Рівненщини Володимир Оскілко.
Фактично протиріччя між ним та Петлюрою загострилися у момент, коли останній разом із командою прибув до Рівного, а точніше у квітні 1919 року, коли було сформовано новий уряд УНР. І все б нічого, якби його не очолив Борис Мартос – чоловік, який, за даними істориків, планував укласти мирну угоду з більшовиками.
Зрозуміло, що багатьом із колишніх прихильників та друзів Петлюри цей факт не сподобався. Будьмо відвертими: інакше бути не могло, адже, знаючи росіян та їхнє вікове бажання загарбати Україну, надіятися, що їх зупинить папір? Питання риторичне. Але Петлюра кандидатуру Бориса Мартоса погодив, отже, і його ідею він підтримав. Так воно чи ні – зараз уже судити важко, однак на той момент Володимир Оскілко висновки зробив. Висновки зробив і переворот організував.
Сам Симон хотів неприємної ситуації уникнути. Не лише хотів, а й щось робив для цього: зокрема, вдень 29 квітня 1919 року на його вимогу літак розкидав над Рівним листівки зі зверненням Петлюри припинити заколот. Так, це не спрацювало, і у висновку Оскілко таки виступив проти очільника Директорії, але у кінцевовому результаті операція у Здолбунові все ж зазнала краху. Перемога за Симоном, але гіркий присмак від Рівненщини таки залишився.
Чому жителі Рівненщини любили Петлюру?
Рятувала ситуацію хіба що прихильність жителів Рівненщини до Петлюри. Згідно з історичними документами, вони його дійсно любили і поважали. Чому ж?
По-перше, тому, що Симон був душею і серцем за Україну. Звичайно, про це свідчили і його великі вчинки – керування державою, формування незалежного війська. Але не тільки. Жителі Рівненщини помічали дрібнички в поведінці Петлюри, які їх неабияк тішили. Зокрема, був випадок, коли він, зустрівши на залізничному вокзалі у Здолбунові пересічних хлопчика та дівчинку, вступив з ними в діалог, аби дізнатися, якою мовою ведуть у них навчанні в школі. Почувши, що українською, Симон щиро тішився, адже вважав, що його покоління державу лише відвоює, а вже зростаюче – побудує. На жаль, не склалося…
Окрім того, Петлюра, перебуваючи у Рівному, завжди знаходив час поспілкуватися з місцевими жителями – був з народом, так би мовити. Він не лише вислуховував їхні прохання, а й намагався допомогти вирішувати почути. За це рівняни і любили головного отамана.
Увіковічення пам‘яті Симона Петлюри в Рівному
Любили настільки, що у 2001 році відкрили у Рівному пам‘ятник на його честь. Особливий він тому, що був першим в Україні, адже постать Петлюри за часів СРСР добряче очорнили, тож захоплюватися ним чи будувати постаменти пам‘яті Симону не поспішали довго. Але рівнян, як бачите, це не зупинило.
До слова, відкрили пам‘ятник символічно на вулиці Симона Петлюри – на тій самій, де він прогулювався у далекому 1919 році.