1 вересня 1939 року війська гітлерівської Німеччини вторгаються в Польщу – починається Друга світова війна. А 17 вересня радянська армія переходить річку Збруч і анексує західноукраїнські землі, які на той час були частиною Польської держави. Минуть роки і людство дізнається, що ці дії були повністю узгоджені двома диктаторами – Гітлером та Сталіним. У таємному протоколі до «Пакту Молотова-Ріббентропа» дві тоталітарні держави на тодішній мапі світу – гітлерівська Німеччина та Радянський Союз розділили між собою «сфери впливу» в Європі, пише yes-rivne.com.ua.
У горнилі цих подій опинилася й Рівненщина, яка станом на вересень 1939 року входила до складу Другої Речі Посполитої. 17 вересня для нашого краю розпочалася трагічна сторінка історії: в містах встановлювалася радянська влада, складалися списки «неблагонадійних», яких потім відправляли до Сибіру, а місцевих мешканців виселяли з їх квартир, а замість них поселялися партійні працівники. Все це тотальна радянська пропаганда називала «визволенням братського українського народу з польського ярма».
Рівне до приходу радянської армії
Польські війська зайняли Рівненщину у 1920 році. До вересня 1939 року Рівне та область перебували у складі Польської держави. У Рівному були створені повітові та міські органи управління. 4 лютого 1921 року територію Рівненщини було поділено та включено до складу новоутворених Волинського та Поліського воєводств Польщі. Рівненський повіт з центром у Рівному відносився до складу Волинського воєводства. У міжвоєнні роки головним органом місцевого самоврядування у Рівному був магістрат.
За часів польської влади у Рівному активно працювали різні громадські організації та національно-патріотичні, такі, як, наприклад, «Пласт», місто жило активним культурним життям.
Тим часом насувався «чорний» вересень 1939 року – місяць, який поклав початок Другій світовій війні. 1 вересня 1939 року гітлерівська армія вторглася в Польщу.
За якийсь час чутки про початок війни докотилися до Рівного. Польські державні чиновники й військові керманичі намагалися заспокоїти громадськість, іноді навіть розповідаючи вигадки про те, що Польща відбила напад. Однак незабаром не лишилося жодної людини, яка могла б у це повірити, адже до Рівного ринули біженці з Варшави, Любліна, Лодзі. Люди розповідали про пережиті жахи війни. А 14 вересня у небі над Рівним з’явилися німецькі літаки. Вони скидали бомби на залізничну станцію, де знаходилися ешелони з польською технікою та боєприпасами.
Бомбардування тривали до 17 вересня. Цього дня, а точніше надвечір, радянські війська увійшли до Рівного – Червона армія розпочала анексію західноукраїнських земель.
Минуть роки і з’ясується, що ці дії були повністю узгоджені між двома тоталітарними державами на тодішній мапі світу – Німеччиною та Радянським Союзом. У таємному протоколі до пакту «Молотова-Ріббентропа» два диктатори – Гітлер та Сталін поділили між собою «сфери впливу» в Європі.
Захоплення західноукраїнських земель радянська пропаганда називала «визволенням з польського ярма». Для багатьох українців це «визволення» обернулося трагедією.
Місто взяли майже без бою
Радянська армія заходила у Рівне вулицею Юзефа Пілсудського (сучасна В’ячеслава Чорновола). Захопити місто радянським воякам вдалося майже без бою. На окраїнах Рівного польські війська зайняли оборону. Про місце розташування польських військових радянські воєначальники дізналися завдяки місцевому населенню. Було вирішено скерувати на залізничну станцію – саме там знаходилися польські війська, танки. Впродовж декількох годин тривав бій після якого поляки здалися. Червона армія захопила 4 ешелони військових вантажів, 2 танки, а також взяла в полон польських офіцерів та солдатів. Тож, повністю радянська армія зайняла Рівне 18 вересня.
Варто зазначити, що серед місцевого населення знайшлося чимало тих, які допомагали роззброювати польських військових. Крім цього ті, хто підтримували встановлення радянської влади у Рівному, подалися в так звану робітничо-селянську міліцію, яка контролювала ситуацію на вулицях міста та поблизу важливих державних і військових об’єктів – банків, складів, казарм тощо.
Як містяни зустріли радянських вояк?
Як розповідають історики, реакція місцевих жителів на прихід радянських вояк була різною. Так, були ті, хто зустрічав Червоною армію з квітами та хлібом і сіллю. Проте дуже скоро ці люди розчарувалися у «визволителях».
Чимало рівнян насторожено сприйняли звістку про появу на вулицях рідного міста радянських вояк. А деякі люди, особливо ті, які пережили всі лиха Першої світової війни, були вороже налаштовані до радянських солдат. Адже знали, що це була армія, яка нагадувала монголо-татарську навалу. В брудних та подертих шинелях, не всі у чоботях – такий вигляд мали радянські вояки.
Передусім, радянські солдати взялися скуповувати у Рівному товари, які були дефіцитними у СРСР. Буквально за лічені дні в рівненських крамницях розкупили порцеляновий посуд, жіноче взуття та білизну, годинники, велосипеди, запальнички тощо. Деякі магазини, після того, як їх прилавки спорожніли, були змушені закритися.
Були зафіксовані і факти мародерства – радянські вояки не гребували вкрасти щось цінне. А ще «визволителі» ходили по хатах та просили їсти.
Радянізація, пропаганда і переслідування неугодних
До жовтня 1939 року у місті Рівному було ліквідовано всі державні органи Другої Речі Посполитої. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року було створено Ровенську область з центром у місті Ровно. Таку назву наше місто носило до проголошення Україною незалежності у 1991 році.
Встановлювати нові порядки у місті ринули партійні та радянські працівники зі східних областей УРСР. У Рівному партійна номенклатура займала квартири колишніх польських чиновників та військових. Бували випадки, коли рівнян виселяли з їх квартир та будинків, аби туди вселилися представники радянської влади.
Встановлення радянської влади обернулося для багатьох містян трагедією. У місті складалися списки «неблагонадійних», куди потрапляли люди, в яких знаходили українські книги, портрети Тараса Шевченка, які шанували українські традиції, були учасниками товариства «Просвіта». Чимало рівнян та жителів області були примусово вивезені до Сибіру.
Ось так радянська влада показала своє справжнє обличчя, тому ставлення до неї швидко змінилося у тих, хто спочатку бачив у її вояках «визволителів».
З приходом «совєтів» місто швидко стало сірим та похмурим. Було фактично повністю ліквідовано приватний сектор, а це означало, що у місті зникли улюблені для багатьох рівнян крамниці. А біля новостворених магазинів з’явилися черги, оскільки чимало товарів стали дефіцитними, або й зовсім зникли.
На вулицях Рівного все рідше можна було зустріти яскраво одягнених міщанок в чепурних капелюшках. Жінки воліли бути не надто помітними.
Тим часом радянська пропаганда, яка охопила практично всі сфери життя, запевняла, що до приходу «совєтів» у Рівному все було погано. Звідусіль говорилося, що після того, як сюди зайшли радянські війська життя у місті змінилося – дороги стали ремонтуватися, лікарні і госпіталі були забезпечені продуктами, хліб продавався за старими цінами. Проте все це було вигадкою радянської пропаганди.
У кінотеатрах міста активно показували фільми про щасливе життя в СРСР та непереможну Червону армію. Та насправді життя в тоталітарній державі, яким був СРСР, було далеко не щасливим.