12 років місто Рівне живе без Віктора Чайка. 12 років тому у польському місті Ополє, дорогою до Німецької клініки, перестало битися серце мера міста Рівне. В лікарні мала б відбутися чергова операція. З усіх очільників нашого міста він був рекордсменом. Тобто, керував Рівнем найдовше – майже 18 років. Він помер у 66 років. Майже весь 2007-й рік Віктор Чайка хворів. Попри те, що він все ж залишався мером, виконував свої обов`язки формально. Функції мера виконував секретар міської ради Юрій Торгун, пише yes-rivne.com.ua.
Наразі про Віктора Чайку у місті нагадує декілька речей. На третьому поверсі у будівлі міської ради є два його портрети, на фасаді п`ятиповерхового будинку, на Короленка, де він жив – меморіальна дошка. Згадати добрим словом мера нашого міста можна на його могилі, яка знаходиться біля входу на кладовище «Нове». Крім цього, за кінопалацом «Україна» кожного року розквітають безліч троянд. Цю квіткову алею назвали в його честь – «Чайкіна алея». Адже саме при керуванні Віктора Чайки Рівне називали містом троянд.
Трішки біографії
Віктор Чайка родом з Краснодарського краю. Ось чому у його вимові часто лунали русизми. Українську мову він намагався вивчити, але ідеальною вона у нього так і не стала. Більшу половину свого життя Віктор віддав нашому місту. У Рівне Чайка приїхав у 1972-му році. Головою виконкому міської Ради народних депутатів став у 1981-му і був на посаді до 88-го.
У 1990-му році він створив «Камаз-Транс-Сервіс». До речі саме ця фірма, через деякий час, стала однією з найбільших в Україні, що займалася міжнародними перевезеннями. Мером Рівного Віктор Чайка ставав тричі: у 1998-му, 2002-му та 2006-му роках.
Він вирізнявся працелюбністю та, інколи, своєю різкістю. Різкий, але справедливий – саме так, під час прощання, згадували його колеги та знайомі. В середині лютого до Рівненського драматичного театру прийшли тисячі рівнян. На той час, це було одне з масових прощань у Рівному. За кількістю людей з цим може порівнятись хіба що прощання з трьома нашими героями України, яких убили під час Революції гідності у Києві.
Він має такі нагороди: ордени Дружби народів, «Знак Пошани», «За розбудову України» IV ступеня, «За заслуги» II і ІІІ ступенів, удостоєний звань «Заслужений працівник транспорту України» та «Лідер України». Звісно ж йому також присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».
Парк ім. Віктора Чайки
У 2013-му році з пропозицією назвати сквер біля Мототреку на честь Віктора Чайки до міської ради звернулися місцеві перевізники. Головним ініціатором звернення був колишній начальник міського управління транспорту та зв’язку Василь Сливка. Ідею підтримали і родичі покійного мера.
Чому саме біля Мототреку? Тому що, Чайка, перебуваючи на посаді мера міста, доклав багато сил для облаштування саме цього куточку Рівного. Віктор Чайка – м.е автомобіліст: трудову діяльність у далекому 1960 році він розпочав водієм, і згодом 27 років свого життя присвятив автомобільній галузі. Працював начальником Рівненського обласного управління автотранспорту.
Саме завдяки йому колишнє сміттєзвалище, яке «прикрашало» цей район Рівного перетворилося на благоустроєну паркову зону.
Віктора Чайку вшанують у місті монументом. Відповідне рішення прийняли після партійної конференції «Рівне Разом», яка відбулася 20 вересня. Воно буде саме у сквері м.. Віктора Чайки, що в районі Мототреку.
Що для Рівного зробив Віктор Чайка?
Навіть після його смерті місто Рівне завжди асоціюється з постаттю Віктор Чайка. А Віктор Чайка – з Рівнем.
Роки нестримно біжать, а про Чайку досі пам`ятають і згадують. А все тому, що він жив не минулим, а майбутнім, зробив для Рівного багато добрих справ, створив стільки потрібних місту об`єктів, які і досі функціонують на благо всіх мешканців Рівного. Скільки б не було у Чайки наступників, рівняни довго будуть ще говорити: «Це була ідея Чайки», чи «Це зробив Чайка», або ж «Якби не Чайка, то цього б не було».
«Не можу жити добре, коли люди живуть погано»
Один з його висловів, який характеризував Віктора тільки з позитивної сторони: «Не можу жити добре, коли люди живуть погано».
«Він був таким молодим і енергійним, що, здавалося, роки його не беруть. Скільки разів я чула від його співробітників чи наших знайомих здивовані відгуки: вони тільки прокидаються, а він уже давно на роботі й кудись посилає машини, вирішує якісь справи. У людей складалося враження, наче він і не спить. І це було недалеко від істини. Віктор Анатолійович ішов з дому, коли ми ще спали, а повертався, коли вже спали. Його життєва історія – це відображення його характеру. Він був дитиною війни, виріс у бідності й справді створив себе сам. Він міг зупинитися на будь-якій з досягнутих ним вершин, але цього не дозволяв його характер», – так згадує Віктора його дружина, Любов Чайка.
Вона додала, що коли він вирішив створити фірму, це був колосальний ризик. Довелося взяти кредити, розрахуватися за які у разі невдачі було б неможливо, навіть якби ми продали квартиру і взагалі все, що надбали. Але він мені сказав тоді: «Я хочу, Люба, показати, що в нашій державі та з нашими людьми можна на порожньому місці створити європейське підприємство».
Як «Камаз-Транс-Сервіс» запрацював і Віктор та всі ті люди, які пішли за ним, вилізли з кирзових чобіт і змогли насолодитися плодами створеного ними, він знову пішов освоювати цілину.
Епілог
До слова, Віктор Чайка був людиною для якої не існувало слова «неможливо». Він втілював у життя такі речі, які здавалися нереальними і не підйомними для міського бюджету. Деякі його ідеї здавалися недосяжною фантастикою, проте через рік-два вони вже були реальністю. Все це було завдяки його неперевершеному організаторському таланту.
Наприклад, коли постало питання про знесення в центрі міста старезного «шанхаю», в якому були напіваварійні споруди від Театральної площі аж до Органного залу, і створення на цьому місці комплексу сучасних споруд зі сквером і пам’ятником Марії Несвицькій, важко було повірити, що це можливо зробити. Проте, і цей задум став реальністю.
Віктор Чайка мислив масштабно і зробив Рівне таким, яким ми його бачимо і любимо.