Галина Кухарчук родом з Корця. Свого часу вона була зв’язковою УПА та секретарем Тараса Бульби-Боровця. Цій жінці випала нелегка доля – їй довелося пройти сталінські концтабори, які підірвали її здоров’я. Попри це вона зберегла незгасаючий вогонь у своєму серці та часто повторювала, що Україна для неї понад усе.
Крім цього, спогади пані Галини про боротьбу УПА проти радянської армії стали цінним надбанням для істориків. Свого часу зв’язкова УПА розповіла багато цікавої інформації про ті часи. Про нелегку долю Галини Кухарчук – читайте далі на сайті yes-rivne.com.ua.
Дитинство та юні роки
Кухарчук Галина Петрівна народилася 1924 року у Корці, що на Рівненщині. Її батько – Петро Кухарчук був старшиною Армії УНР, а згодом став курінним УПА під псевдонімом «Дорош». Служив батько майбутньої зв’язкової у війську Симона Петлюри. Матір пані Галини звали Марія, вона була родом з Житомирщини.
У 2011 році у своїх спогадах громадській ініціативі «Поліська Січ», пані Галина розповіла, що навіть вона сама мало, що знала про діяльність батька. Адже у ті часи упівцям доводилося бути надзвичайно обережними через загрозу бути викритими. Воїнам УПА загрожували концтабори або розстріл.
Зі спогадів пані Галини, ми дізнаємося, що її батьки побралися на Житомирщині, однак через переслідування радянської влади втекли до Корця, який тоді був частиною Польщі. У Галини Кухарчук було семеро братів.
Галина закінчила приватну педагогічну школу у Львові і мала намір вчителювати. Закінчила також курси крою та кулінарії. З осені 1939 року до осені 1941 року працювала вчителькою у школі села Велика Совпа Людвипільського району. Потім вчителювала у Людвиполі та селі Маренин цього ж району. Однак згодом її вчителювання припинилося, оскільки «совєти» не визнавали польських свідоцтв про освіту, тож Галині Кухарчук потрібно було з’явитися на освітню комісію, яка проходила в Острозі.
«Того дня було багато іспитів. Я зайшла і не встигла навіть слова промовити, як повідомили, що почалася війна. Вийшла в коридор, а там всі метушаться, хапають речі… Їхати вже не було чим», – так пані Галина пригадувала напад нацистської Німеччини на Радянський Союз у червні 1941 року.
«Знала, що кожному кроці чекає смерть, але я її не боялась»
Доля розпорядилася так, що Галина Кухарчук стала зв’язковою УПА та секретаркою організатора і командира УПА «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця. До слова, у молодості Бульба-Боровець часто навідувався до родини Кухарчуків – за книгами, або ж просто побесідувати.
Пані Галина пригадувала, як в Олевську їй доводилося проходити вишколи, а потім вона сіла за друкарську машинку. Упродовж багатьох років дівчина була однією з небагатьох, хто знав, де знаходиться повстанська друкарня УПА «Поліська січ». На жаль, у часи незалежності Галина Кухарчук уже не могла показати, де саме знаходилася друкарня, через втрату зору.
За словами Галини Кухарчук, обрати долю упівки – це знати, що на тебе щодня чекає смерть.
«Я знала, що на мене на кожному кроці чекала смерть, але я її не боялася», – пригадувала пані Галина.
Як відомо, після звільнення українських земель з-під нацистської окупації, знову повернулася радянська влада. Вона розвернула маховик репресій, зокрема, проти тих, хто так чи інакше, був дотичний до українського націоналістичного підпілля.
Батька, братів та чоловіка Галини вбили. Живим лишився лише один її брат – він повернувся з Сибіру з підірваним здоров’ям. Не оминула доля каторжанки і Галину Кухарчук. Зв’язковій УПА довелося пережити всі жахи каторжних робіт у Сибірі.
Після повернення з каторжних робіт пані Галина довго не могла влаштуватися на роботу, адже її переслідувало тавро «упівка». Через деякий час вона таємно влаштувалася прибиральницею, а згодом стала кухаркою.
Лише після відновлення Україною незалежності у 1991 році жінка отримала довідку про реабілітацію. А в 2009 році тодішній президент України Віктор Ющенко призначив Галині Петренко-Кухарчук довічну державну іменну стипендію, як громадянці, яка зазнала переслідувань за правозахисну діяльність.
На жаль, у пані Галини було повністю втрачене здоров’я після сибірських концтаборів. Жінка майже втратила зір через побиття на допитах, а в поважному віці і зовсім осліпла. Проте вона передала сучасникам свої цінні спогади про той непростий період боротьби свідомих українців проти гніту радянської влади. Галина Кухарчук повторювала, що тоді вона та її рідні боролися за свою рідну українську землю.
«Нам Україна була понад усе», – говорила смілива упівка.