Людина, яка прожила не просто довге, а глибоке життя. Саме так можна описати життєвий шлях героя Другої світової війни та довгожителя з Рівного Федора Урженка. Такі люди для Рівного та його мешканців – привід для гордості, адже попри те, що Федір Вікторович пройшов випробування буремного XX століття, його віра у майбутнє та любов до України ніколи не згасала. Його сила духу, добре серце та героїзм вражають та надихають. Федора Урженка називають людиною-епохою, яка пережила так багато і пішла з життя у віці 106 років. Станом на 2025 рік Федір Урженко був найстаршим довгожителем Рівного, пише сайт yes-rivne.com.ua.
Федір Урженко – людина століття
Федір Вікторович Урженко народився 8 липня 1919 року в селянській родині. Батьківщиною ветерана-довгожителя був Казахстан. Федорові довелося дуже рано подорослішати, адже його дитинство та юність припали на складні, тривожні та голодні часи. Йому довелося змалечку пізнати, що таке праця та відповідальність. Проте справжнє випробування долі чекало хлопця попереду – Друга світова війна.
Федір Урженко воював на Далекому Сході, де брав участь у боях проти японської армії. Після завершення війни отримав звання капітана, а згодом став полковником. Для Федора Вікторовича завжди на першому місці стояли гідність та обов’язок перед людьми і Батьківщиною. І це засвідчують його численні нагороди.
За бойові заслуги полковник Урженко був удостоєний чотирьох орденів: Червоної Зірки – за мужність, “За перемогу над Японією”, Вітчизняної війни ІІ ступеня та Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Але це не всі нагороди ветерана з Рівного. Він також є власником 24 медалей, які підтверджують його самовіддану службу та активну ветеранську діяльність.
Після Другої світової війни Федір Вікторович деякий час жив у Калінінграді, а згодом служив у складі радянських військ у Німеччині. До Рівного приїхав у 1963 році і відтоді це місто стало для нього рідним. Федір Урженко прожив у Рівному понад 60 років і за цей час став частиною історії цього міста. Близькі, друзі, колеги та знайомі запам’ятали рівненського довгожителя як надзвичайно щиру, добру та гідну людину, яка присвятила своє життя тому, щоб приносити користь іншим.
Донька Федора, Надія Урженко, розповіла, що її батько працював у Рівному у Всеукраїнській громадській організації товариства “Знання”. Там він був лектором-міжнародником і за час своєї діяльності об’їхав усю країну. Свою роботу він дуже любив і присвячував їй майже увесь час, виступаючи та готуючись до цікавих лекцій. Крім цього, як розповіла Надія, Федір був економістом у товаристві “Облпаливо”.
Поділився спогадами про Федора й голова Спілки ветеранів Рівного Іван Боровик. Чоловік розповів, що невичерпній життєвій енергії, активності та інтересу до життя Федора Вікторовича можна було лише позаздрити. А найголовніше, що цим він заряджав усіх, хто потрапляв у його оточення. Він був активним учасником ветеранської спільноти та залюбки брав участь у громадських подіях.
Життєві принципи та мрія ветерана
Поважний вік не став перепоною для Федора Урженка – він до останнього подиху зберігав ясність розуму, любов та інтерес до життя. Він любив розширювати свої знання, і, хоча через поганий зір у 105 років ветеран не міг читати книжки, він слухав радіо та телевізор. Вільний час присвячував вивченню віршів напам’ять, а ще любив співати народні та повстанські пісні.
Якось журналістка запитала Федора Вікторовича про секрет його довголіття. І, як виявилося, він дуже простий – завжди їсти в міру, вірити в Бога, любити людей та допомагати їм з відкритим серцем. Найбільшою мрією ветерана було побачити перемогу України над російськими загарбниками. З цією мрією він жив останні роки свого життя.
Федір Вікторович пішов із життя у квітні 2025 року. Для своєї родини та для багатьох рівнян він залишився прикладом людини, яка не зламалася у жодній життєвій бурі.