Тараканівський форт, який також називають Дубенським фортом і Новою Дубенською фортецею, відомий насамперед як одна з найзагадковіших архітектурних пам’яток Рівненщини. Туристів, фотографів та любителів військової історії приваблюють загадкові підземелля, каземати та залишки колись потужної оборонної споруди.
За мовчазними стінами з цегли та бетону ховається драматичний сюжет. Історія колись могутньої споруди — наочний і жорстокий урок того, як нестримний прогрес військових технологій здатний вмить перетворити вершину інженерної думки на застарілий монумент подіям минулого. Про те, яку роль Тараканівський форт відігравав у Першій світовій війні, чому він втратив своє стратегічне значення та що відбувалося з фортецею в роки Другої світової війни, йтиметься в цьому матеріалі на yes-rivne.com.ua.
Фортеця, яка мала захищати кордон імперії
Наприкінці XIX століття поблизу Дубна з’явилася одна з найпотужніших фортець Російської імперії — Тараканівський форт. Його будували протягом 1870–1890-х років за проєктом, який розробив видатний інженер Едуард Тотлебен. Масштабне укріплення мало стати надійним щитом для Південно-Західної залізниці та прикордонних територій, що межували з Австро-Угорщиною, яка на той час вважалася потенційним противником імперії.
На момент будівництва форт вважався одним із найсучасніших оборонних об’єктів. Він мав складну систему підземних ходів, казематів, артилерійських позицій та був пристосований для тривалого перебування великого гарнізону. Розташування Тараканівського форту на пагорбі дозволяло контролювати навколишню місцевість і підступи до залізниці. На реалізацію амбітного проєкту Російська імперія витратила астрономічну на той час суму — понад 6 мільйонів рублів.
Проте вже на початку XX століття військові фахівці дедалі частіше говорили про те, що класичні фортеці поступово втрачають своє значення. Причиною став стрімкий розвиток далекобійної артилерії, здатної руйнувати укріплення, які раніше здавалися неприступними.
Перша світова війна: випробування, до якого форт виявився неготовим
Коли влітку 1914 року Європу охопила Перша світова війна, Тараканівський форт вважався важливим елементом оборонної системи Російської імперії. Масивні стіни, підземні ходи та потужні укріплення мали захищати стратегічний напрямок на західних рубежах держави. Проте вже перші місяці війни продемонстрували, що епоха великих фортець поступово добігає кінця.
У 1915 році війська Німеччини та Австро-Угорщини розгорнули масштабний наступ на Східному фронті. Російська армія відступала, залишаючи позиції на Волині. Разом із нею спорожнів і Тараканівський форт. Перед відходом військові частково пошкодили деякі об’єкти укріплення, щоб противники не могли ними користуватися.
Невдовзі над Тараканівським фортом замайоріли австро-угорські прапори. Однак навіть нові господарі не змогли використати всі можливості фортифікаційної споруди. Війна стрімко змінювалася. Вирішальні битви точилися не біля мурів фортець, а на сотнях кілометрів фронту, де головну роль відігравали артилерія, залізниці та мобільні військові з’єднання.
Брусиловський прорив і повернення російських військ
Улітку 1916 року під час Брусиловського прориву споруда стала місцем найвизначнішої битви в історії Тараканівського форту. Австро-угорські війська засіли всередині, а російська артилерія (війська 8-ї армії генерала Каледіна) жорстоко обстрілювала його, завдавши колосальних руйнувань. Там загинуло близько 200 австрійських солдатів, які поховані поблизу.
Під час битви Тараканівський форт та навколишні землі перейшли під контроль російських військ. Проте після того його роль стала радше другорядною. Колись грізне укріплення вже не визначало перебіг бойових дій і не мало того стратегічного значення, заради якого його будували наприкінці XIX століття.
Перша світова війна докорінно змінила правила ведення бою. Якщо раніше долю збройних конфліктів могли вирішувати потужні фортеці, то тепер успіх залежав від швидкості перекидання військ, ефективності артилерії, роботи тилових служб і здатності армій маневрувати на великих просторах фронту.
Міжвоєнний період: поступовий занепад Тараканівського форту
Після завершення Першої світової війни доля Тараканівського форту змінилася так само кардинально, як і політична карта Східної Європи. Волинь опинилась у складі Другої Речі Посполитої.
Польська влада не розглядала величезний фортифікаційний комплекс поблизу Дубна як пріоритетний військовий об’єкт. Армія використовувала зовсім інші підходи до оборони, тому потреби утримувати масштабне укріплення не було. Частину технічного оснащення демонтували, а окремі приміщення залишилися без догляду.
З роками життя у Тараканівському форті майже завмерло. Там, де колись чергували солдати, пролягали підземні комунікації та зберігалися запаси для тривалої оборони, поступово запанувала тиша. Потужна військова споруда, зведена як символ сили імперії, перетворювалася на мовчазного свідка історичних подій.
Друга світова війна: перетворення Тараканівського форту на допоміжний об’єкт
З початком Другої світової війни в 1939 році військове значення фортифікаційної споруди поблизу Дубна остаточно зійшло нанівець. На відміну від подій Першої світової, перевірених свідчень про серйозні бої за територію Тараканівського форту немає.
Стрімкий розвиток авіації, бронетехніки та важкої артилерії позбавив стаціонарні укріплення будь-якої стратегічної цінності — вони стали занадто вразливими. Через це під час німецької окупації Тараканівський форт використовували суто з прагматичною метою. Масивні підземні приміщення слугували окупаційній владі як склади та безпечна тилова база.
Зміна статусу Тараканівського форту стала показовою. Якщо у 1915–1916 роках форт ще був помітним об’єктом на тактичній карті Волині, то через чверть століття він перетворився на звичайну господарську споруду, яка більше не брала участі в оборонних операціях.
Чому Тараканівський форт втратив військове значення
Історія Тараканівського форту є наочною ілюстрацією того, як стрімко розвивалися військові технології на зламі XIX та XX століть. На етапі проєктування споруди основними загрозами вважалися фронтальні атаки піхоти та обстріли артилерією ближньої дії. Відповідно до цих викликів інженери створили комплекс із:
- масивними земляними валами;
- товстими стінами;
- складною системою перехресного вогню.
Наприкінці XIX століття така архітектура забезпечувала максимальну ефективність оборони.
Проте вже за кілька десятиліть технічний прогрес повністю змінив характер бойових дій. Щоб ліпше зрозуміти причини втрати військового значення Тараканівського форту через зміну технологій, пропонуємо ознайомитися з таблицею.
| Фактор | Доктрина під час будівництва (кінець XIX ст.) | Реалії світових війн (1914–1940-ві рр.) |
| Головна загроза | Піхота та артилерія ближньої дії | Далекобійна артилерія та ударна авіація |
| Характер бойових дій | Позиційний (фронтальне стримування) | Маневрений (швидке просування, танкові обходи) |
| Захист | Масивні стіни та земляні вали | Уразливість до руйнувань здалеку та атак з повітря |
| Роль укріплення | Ключовий вузол оборони | Статична мішень, яку легко обійти або знищити |
Тараканівський форт пройшов шлях від військового об’єкта до однієї з найвідоміших історичних пам’яток Рівненщини. Його загадкові підземелля, довгі коридори та руїни укріплень досі приваблюють дослідників і любителів історії.
Попри статус пам’ятки архітектури місцевого значення, збереженню Тараканівського форту приділяли мало уваги. У квітні 2026-го місцева влада офіційно заборонила вхід на територію об’єкта через обвал частини казарми. Проте тих, хто хотів би завітати в Тараканівський форт з екскурсією, не поменшало. Місцеві видання зазначають, що люди відвідують легендарну пам’ятку архітектури попри заборону та небезпеку. У травні 2026-го представники Рівненської ОВА заявили, що планують звернутися до фахівців, щоб визначити стан споруди та провести консерваційні роботи. Чи вдасться зберегти один з найзагадковіших об’єктів культурної спадщини Рівненщини, залежить від дій місцевої влади.