Максима Кривцова називали представником сучасного Розстріляного Відродження. Поет, громадський діяч, воїн-доброволець. Все це про нього. Уродженець Рівного загинув на війні від рук російських загарбників. Сталося це 7 січня 2024 року.
Звістка про смерть Максима неабияк сколихнула не лише його рідне місто, а й всю Україну. «Я стану класиком, лише якщо загину на цій війні»,- так писав поет-воїн. Та загинувши він точно став чимось більшим: символом сучасного Розстріляного Відродження, символом молодого покоління українців, яке хоробро стало на захист своєї країни, пише yes-rivne.com.ua.
Юні роки
Народився Максим Кривцов 22 січня 1990 року у Рівному. Його батько був продавцем преси, а матір – шкільною бібліотекаркою. Навчався у рівненських загальноосвітніх школах №23 та №28. У юні роки Максим зовсім не мріяв про військову форму, яку через роки йому довелося вдягнути.
Він був творчою особистістю – писав вірші та захоплювався кулінарією. Після школи Максим навчався у Рівненському технікумі технологій та дизайну НУВГП, де отримав спеціальність «Виробництво нетканих текстильних матеріалів».
Крім цього, навчався у Київському національному університеті технологій і дизайну. Працював на різних роботах, зокрема, на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, помічником майстра ательє, продавцем-консультантом.
У 2013 році разом з мільйонами українців уродженець Рівного вийшов на Майдан.
Добровольцем пішов на війну
У 2014 році, коли РФ розпочала збройну агресію проти України, Максим Кривцов добровольцем пішов на війну. Служив у лавах Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». В одному зі своїх інтерв’ю поет розповідав, що тоді він не усвідомлював, що ця війна надовго.
Крім цього, рівнянин говорив, що з 2014 року в країні сталися певні позитивні зрушення, оскільки у суспільстві почалося переосмислення важливості української мови, культури тощо.
«Дещо запустився двигун потяга «Україна»», – розповідав воїн.
Впродовж 2016-2019 років Максим Кривцов служив кулеметником у бригаді Національної гвардії. У ці роки десь поміж Пісками і Авдіївкою воїн з Рівного обрав собі позивний «Далі». Річ у тім, що поет відрощував вуса, щоб накручувати їх так, як відомий художник (Сальвадор Далі, – ред.).
На війні хлопець встигав писати вірші, а ще завжди рятував котів.
Після демобілізації Максим працював у Центрі реабілітації та адаптації ветеранів АТО та ООС Veteran Hub. Крім цього, у творчому таборі для дітей «Строкаті Єноти» Кривцов навчав малечу фотографії та читав їм книжки.
Загибель на фронті
У 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабну фазу війни проти України, Максим знову добровольцем пішов на фронт.
«Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Однак, вона – одна зі стихій, які щоразу починаються знову», – говорив поет у одному зі своїх інтерв’ю.
Попри жахіття війни, Максим навіть на фронті вмів спостерігати життя, помічати красу природи. Частенько фотографував своїх побратимів та навколишній світ. А також не полишав написання віршів. Найгучніше у його доробках простежується саме тематика війни.
У 2023 році «Далі» видав свою довгоочікувану збірку поезій під назвою «Вірші з бійниці». Згодом її визнали однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією української громадської організації «ПЕН».
Однак і до цього Максим Кривцов друкував свої вірші, щоправда, із творами інших авторів. Це були збірки: «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?», «Поміж сирен. Нові вірші війни».
Друзі рівнянина розповідали, що під час війни Максим також почав працювати над романом, попередня назва якого була «Радіо «Забуття»». На жаль, цей твір назавжди залишиться недописаним.
А ще Максим Кривцов дуже любив тварин. Саме на війні він «познайомився» з рудим котом, який став його товаришем на фронті. Своєму чотирилапому улюбленцю поет навіть присвятив вірш у своїй збірці.
Пухнастий розділив з Максимом його трагічну долю. 7 січня 2024 року «Далі» загинув на фронті разом зі своїм котом.
Талановитий поет, воїн, щира та добра людина того дня назавжди покинула цей світ.
Прощання та спогади
Максим Кривцов залишив після себе не лише вірші, а й чимало світлих спогадів. Друзі, знайомі та побратими воїна-поета згадували рівнянина як талановиту, щиру людину з філософським сприйняттям життя. Його справедливо називали представником покоління сучасного Розстріляного Відродження.
Прощання з воїном-поетом спочатку відбулося у Києві, після чого 12 січня 2024 року його поховали у Рівному на Алеї Героїв, що на кладовищі «Нове».
22 січня 2024 року у Києві та Львові пройшли вечори вшанування пам’яті загиблого на фронті Максима Кривцова. А 3 березня того ж року у рідному місті Максима презентували збірку його віршів «Вірші з бійниці».
«Мій прострелений автомат заржавіє бідненький, мої змінні речі та екіпу передадуть новобранцям, та скоріше б уже весна, щоб нарешті розквітнути фіалкою», – ці щемливі рядки поет написав буквально за декілька днів до своєї загибелі.
Рівнянину Максиму Кривцову назавжди 33…