Рівне споконвіку було колискою багатьох релігійних конфесій. Тут серед вузьких вуличок завжди лунали дзвони костелів, співи з церков та молитви. Однак рука радянської влади, яка пропагувала атеїзм, знищила чимало відомих святинь нашого краю. Так сталося і з костелом Святого Юзефа, який розташовувався у самому серці міста, пише yes-rivne.com.ua.
Чому влада СРСР пропагувала атеїзм
У Радянському Союзі велася активна боротьба з релігією, насамперед через її повну невідповідність комуністичній ідеології. Згідно з марксистсько-ленінською ідеологією, релігія вважалася “опіумом для народу”, що затримує соціальний прогрес і підкреслює соціальні нерівності. Комуністи вважали, що релігія відволікає людей від боротьби за соціальну справедливість і рівність. Також влада розглядала церкву як загрозу своєму авторитету.
На пропаганду атеїзму в СРСР виділялися шалені ресурси. У пресі можна було побачити антирелігійні гасла, також випускалися наукові та літературні праці, що пропагували науковий світогляд замість релігійного, створювалися атеїстичні організації. Радянська влада проводила політику боротьби з релігією, що, зрештою, призвело до закриття або руйнування храмів та соборів і до арешту священнослужителів. Незважаючи на тиск, домінуюча релігія Рівного, православ’я, не припинила своє існування, проте у радянські часи кількість вірян зменшилася. Втім, багато святинь у Рівному та області було зруйновано, як-от костел Святого Юзефа.
Костел, який став складом
Фото взяте з ресурсу: https://retrorivne.com.ua/
Вже у 1764 році у Рівному існувала каплиця Опіки Святого Юзефа з прилеглим до неї католицьким цвинтарем. Збудував її власник міста князь Любомирський за власний кошт. Помолитися до цієї каплиці щодня заходили учні Рівненської гімназії, а також це місце згадував у своїй книзі “Історія мого сучасника” письменник Володимир Короленко, який деякий час жив у Рівному. Відомий польський краєзнавець-дослідник Волині Яніславський у своїй роботі “Ілюстрований путівник по місту Рівному” у 1937 році писав, що каплиця Опіки Святого Юзефа була єдиною місцевою католицькою святинею, яка не могла вмістити всіх парафіян. У 30-ті роки XX століття навіть одна з вулиць неподалік костела носила назву Святого Юзефа.
Називати каплицю костелом рівняни-католики почали після руйнування дерев’яного костелу, зведеного ще за часів Беати Острозької, і католицькі богослужіння повністю перенесли до каплиці Святого Юзефа.
На цвинтарі поряд з каплицею з моменту її заснування ховали заможних рівнян. Із цим цвинтарем пов’язана трагічна історія. Там поховано учня молодших класів Рівненської гімназії Яся Янкевича. Хлопчика через неуважність на уроках запроторили до карцера. Він плакав та благав, щоб його відпустили додому, і казав, що захворів, але ніхто не звертав на нього уваги. А увечері сторож, відімкнувши карцер, побачив Яся без ознак життя. Його товариші-гімназисти, щоб помститися наглядачеві, написали на могильній плиті Яся “Жертва жорстокості”. Щоразу, як наглядач затирав злощасний напис, гімназисти знову його відновлювали.
Старожили розповідали, що навіть у роки Другої світової війни у костелі Святого Юзефа проводилися богослужіння. Парафіяни дуже шанували цю святиню і після війни власним коштом перекрили у костелі дах і хотіли продовжити ремонтні роботи, але втрутилася радянська влада. Було вирішено, що у Рівному і так забагато культових споруд, що суперечило комуністичній антирелігійній пропаганді. У березні 1949 року Рівненський міськвиконком ухвалив рішення про передачу костела Святого Юзефа в розпорядження військової частини МВС-5354. Це рішення не лише не узгодили з Радою костелу, а й навіть не повідомили її про це.
У 1949 році влада віддала територію кладовища та приміщення костелу Святого Юзефа під склади військової частини. Міському похоронному бюро було наказано очистити територію кладовища від сміття. Рівняни обурювалися такому рішенню, віряни похилого віку, у яких із костелом було пов’язано все життя, плакали. Проте виступити проти ніхто не наважився.
Відтоді рік за роком і костел, і цвинтар почали швидко руйнуватися, поки їх слід зовсім не зник з обличчя міста.