В історії нашого краю є багато темних сторінок, про які б хотілося забути, але правда рано чи пізно все одно знаходить розголос. У післявоєнні роки рівняни мріяли про щасливе майбутнє під мирним небом, але потрапили у вир терору і репресій від радянської влади. Сотні зламаних доль, втрачених домівок, розлучених сімей та життя у страху – дії НКВС розкрили справжнє обличчя “героїчних” вояків з СРСР та їхнє ставлення до українців, пише yes-rivne.com.ua.
Подвиги у нетверезому стані
Коли до Рівного зайшли червоноармійці на тимчасову дислокацію, містяни зустрічали їх з квітами, навіть не здогадуючись, чим обернеться для них цей прихід. Пияцтво, грабежі, ґвалтування, халатне ставлення до своїх обов’язків, ДТП через нехтування правилами дорожнього руху – це те, чим відзначились війська НКВС на Рівненщині.
Здебільшого свої “подвиги” військові вчиняли у стані алкогольного сп’яніння – чарка була їхнім улюбленим дозвіллям. У місцевих архівах були знайдені рапорти про надзвичайні події з тих часів; практично в кожному з них йшлося про нетверезих військовослужбовців. Часто ці пригоди закінчувалися сумно для них – тілесними ушкодженнями, покараннями або навіть смертю. З одного рапорту дізнаємося історію, як сержант Суботкін під час служби заснув п’яним на кладовищі, і у нього вкрали зброю. Після цього він опинився у штрафбаті.
Глушити рибу – ще один популярний вид дозвілля у вояків НКВС. Часто це поєднувалось з пияцтвом. Знаряддями для такої “риболовлі” часто були гранати, через що горе-військовослужбовців чекав трагічний фінал – відірвані кінцівки або смерть. Інколи траплялися випадки, коли радянські військові під дією алкоголю з’ясовували стосунки за допомогою вогнепальної зброї. Такі дуелі майже завжди закінчувалися фатально.
Вояки з великої дороги
Траплялися непоодинокі випадки, коли “червоні визволителі” грабували не лише місцеве населення, але й спустошували кишені своїх побратимів. Знімали одяг, взуття, годинники з убитих ними ж військових.
Один із подібних випадків трапився 23 червня 1944 року на трасі Дубно-Рівне. Тоді червоноармійці спочатку обікрали цивільних, а потім і військовослужбовців другої мотострілецької дивізії внутрішніх військ НКВС. Двоє подорожніх військових на пропускному пункті при виїзді з Дубна попросили водія військової машини, який віз продукти до Рівного, підвезти їх. На шляху до міста вони вирішили трохи перепочити і зупинилися біля одного з будинків, щоб попросити у господарів закуску до горілки, яку везли з собою. Господарі не змогли відмовити військовим і пустили їх до будинку, а під час застілля, в якому вочевидь брав участь і водій автомобіля, вояки непомітно вийшли до сусідньої кімнати і вкрали все, що їм сподобалося. Після цього вони забрали з машини автомат і втекли у невідомому напрямку, а розшукати їх так і не вдалося. Водія відправили під суд воєнного трибуналу.
В оприлюдненій архівній збірці документів є чимало свідчень злочинів НКВС проти цивільного населення Рівненщини. У звітах йдеться про так звані “зачистки” вояками сіл і хуторів регіону від бандитів, якими вони вважали майже всіх мешканців Західної України. Трагічні історії та спогади рівнян про той час були зібрані у багатотомнику “Реабілітовані історією: Рівненська область”.
21 серпня 1944 року у селі Железниця секретар Морочнівського райкому партії Костіков зібрав людей на збори. Туди привели двох селян, яких звинувачували у співпраці з ОУН. Костіков у той самий день організував суд, оголосивши себе прокурором, і пообіцяв, що бандити будуть привселюдно повішені. Вирок був винесений, після чого селян повісили на сільському майдані на очах у місцевих мешканців. Бюро обкому партії відреагувало на цей вчинок Костікова доганою за “порушення радянського революційного законодавства”.
Ще один випадок свавілля НКВС трапився у селі Чудель Клесівського району. Місцевий начальник відділу боротьби з бандитизмом міліції Акімов застрелив 60-річну мешканку за те, що вона відмовилась налити йому самогон. За вбивство Акімов отримав сувору догану за партійною лінією. З архівів відомо про ще одне пограбування у цьому ж районі з участю секретаря райкому Стрельцова. Він наказав провести незаконний обшук в ешалоні з польськими переселенцями, під час якого у людей забрали кошти, майно, дорогоцінні речі. Звісно, усе відібране привласнив Стрельцов та місцевий прокурор.
Думка краєзнавця
Андрій Жив’юк, історик та Голова Правління Рівненської обласної організації Національної Спілки краєзнавців України, розповів, чому свавілля радянських військовослужбовців набувало такої масштабності. Краєзнавець впевнений, що там, де є військо, зброя та цивільне населення, часом будуть траплятися подібні злочини. Але це не єдиний чинник такої поведінки вояків. Тоді у них була відповідна установка щодо поводження з населенням Західної України. Потужно працювала пропаганда, яка запевняла, що всі мешканці Рівненщини та інших західних регіонів – вороги та бандити, тому церемонитися з ними не варто. Єдине, що могло стримувати військових, – це моральні принципи конкретної людини.
Вбивства, крадіжки, пограбування зі зломом, насилля – усе це, на жаль, було звичним явищем. А коли вночі Рівне засинало, здавалося, наче точаться вуличні бої, у місті лунала стрілянина. Такими були розваги військових НКВС.