Не секрет, що спецслужбам завжди відомо більше, аніж пересічним громадянам. Вони ведуть розвідку, контррозвідку, здійснюють оперативно-розшукову діяльність і т.д. І часто роблять це у ворожої країни, як-то кажуть, під носом, пише yes-rivne.com.ua.
Наприкінці 2016 року американці оприлюднили 775 тисяч таємних документів. Здавалося б, до чого тут Рівне? Як виявилося, серед цієї маси документів знайшлося і декілька звітів про наше місто. Вони стосувалися післявоєнного періоду – 50-60-х років XX століття. Далі дізнаємося, яким було наше місто в очах співробітників Центрального розвідувального управління при уряді США.
Водогін та каналізація
Отож у грудні 2016 року американці оприлюднили документи, які до цього моменту були під грифом «секретно». На сторінках звітів є чимало заклеєних місць, таким чином, уряд США не побажав розкривати імена інформаторів та співробітників спецслужби. А ось вся інша інформація виявилася доступною.
Серед 775 тисяч таємних документів, як уже згадувалося, виявилося декілька звітів про наше Рівне. Щоправда, тоді за радянського періоду місто мало назву «Ровно».
Опрацював ці звіти і детально розповів про, що ж у них йдеться історик та журналіст «Суспільного» Олексій Бухало. На його думку, ЦРУ уважно вивчало дані про тогочасне Рівне через військові об’єкти, які знаходилися у місті або поблизу.
Завдяки звітам американських розвідників, ми отримали уявлення про те, яким було Рівне у повоєнні роки. У документах описано тогочасний побут міста, стан освіти, медицини, промисловості.
Завдяки даним, отриманим від інформаторів, американці знали про водогін та каналізацію та те, що вони лише на чверть задовольняли потреби повоєнного міста. До водогону та каналізації була підключена лише центральна частина Рівного.
На той час більшість вбиралень знаходилися на вулиці. Їх періодично чистили, а екскременти викидали на поля як добрива. Місцеві жителі викопували ями під туалети і приносили туди дерев’яні вбиральні. А старі, відповідно, закопували. Сміття, як стверджують американці, рівняни також утилізували власноруч або вивозили кіньми.
Оскільки близько 75% рівнян не мали доступу до централізованої системи водогону та каналізації, вони пили воду з криниць. Як стверджує у своїх звітах ЦРУ, зразки води з криниць ніхто в той час не перевіряв на наявність збудників небезпечних хвороб.
Медицина та освіта
У документах американців також детально описаний стан медицини та освіти Рівного в повоєнні роки. Зокрема, зі звітів ми дізнаємося, що у місті не було спеціальних установ, які обліковували інфекційних хворих. Крім цього, для американців було подивом, що рівненські санітари не проводили дезінфекцій проти комах – комарів, мух, вошей, а також гризунів.
У документах зазначається, що рівняни повністю залежали від державних організацій з охорони здоров’я, в яких не завжди можна було зустріти професіоналів. Крім цього, в тексті згадується й про те, що деяким рівнянам доводилося платити хабарі лікарям, аби їх родичів госпіталізували. Хабар давали, здебільшого, у вигляді продуктів. Переважно, це було сало.
Рівень освіти, як і медицини у повоєнному Рівному, згідно з даними американців, теж був низьким. У документах американці зазначають, що в жодній з дев’яти початкових і восьми середніх шкіл не вивчали англійської мови. Та, схоже на те, що тут розвідники помилилися, бо, як зазначали старожили міста, англійську все ж вивчали з третього класу. Однак вона поступалася популярності німецькій та французькій. Це пояснювалося тим, що на той час фахівців, які добре володіли англійською мовою, було не надто багато.
Промисловість та дороги
Згадується у звіті американських спецслужб і промисловість тогочасного Рівного. Власне, саме з цього і починається звіт ЦРУ про «здоров’я та санітарні умови» у Рівному.
«Ровно у волинській провінції розташоване приблизно на 125 миль (201 км) північно-східніше від Львова, у центрі «Української житниці». Більшість зерна, що вироблялось в Україні, зберігається тут у складах-коморах. В місті також є щонайменше чотири великих млини, що перебувають у державній власності»,- розповідається у звіті.
Серед інших підприємств американці також згадують Шпанівський спиртогорілчаний комбінат, де цілодобово в три зміни працювало приблизно триста робітників.
А що з дорогами? Тодішні рівненські дороги були, м’яко кажучи, не в хорошому стані. Принаймні, так стверджують представники американських спецслужб, які побачили їх на власні очі. Заасфальтованою була здебільшого головна вулиця – Сталіна (сучасна Соборна, – ред.). Решта були ґрунтовими, частково цегляною була вулиця Карла Маркса (сучасна Пересопницька, – ред.). А ось згадок про польські бруківки в документах не було.
Вивчили представники ЦРУ і маршрути тогочасного транспорту. Документи говорять, що рівняни їздили лише одним маршрутом: з Дубенської автобуси повертали на вулицю Сталіна (Соборну), і прямували до околиці міста – Грабника. Проїзд міським автобусом у повоєнному Рівному коштував один карбованець.
З Рівного автобусом можна було потрапити до Дубна, Львова, Києва.
Після всього вище зазначеного, напевно, складається враження, що ЦРУ знало про тогочасне Рівне все. І виникає логічне питання, а чому так? Все насправді просто – чимало рівнян ненавиділи радянську владу, тому легко йшли на контакт з американською розвідкою та ставали інформаторами.