Друга світова війна стала одним із найбільших збройних конфліктів в історії людства. Оскільки бойові дії велися на трьох континентах, у чотирьох океанах і втягнули майже 80% населення планети.
Місто Острог опинилося у вирі бойових дій Другої світової війни. Острожани були втягнуті у війну у перший її день – 1 вересня 1939 року. Воювали на різних фронтах глобального конфлікту, часто – один проти одного. Далі дізнаємося, як Острог пережив Другу світову війну, радянську та німецьку окупації і який вплив це мало на місто, пише yes-rivne.com.ua.
Події вересня 1939 року
Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 року, нападом нацистської Німеччини на тогочасну Польщу. Сотні жителів Острога, які на момент 1 вересня 1939 року перебували в рядах Війська Польського, були втягнуті у війну в перші її години. Зокрема, кавалеристи уланів волинських, які до війни перебували в Острозі, брали участь у битві під Мокрою, яка відбулася 1 вересня. Вона була однією з перших битв у Другій світовій війні та однією з нечисленних польських перемог.
17 вересня на боці нацистського агресора у війну вступив Радянський Союз. Як пізніше з’ясується, у серпні 2023 року дві тоталітарні держави – нацистська Німеччина та Радянський Союз таємно домовилися про розподіл сфер впливу у Східній Європі. За цим договором Польщу фактично було поділено між двома тоталітарними державами.
На світанку уже згаданого 17 вересня польсько-радянський кордон поблизу Острога перейшли вояки Червоної Армії. Радянські військові практично не зустріли опору польських прикордонників і армійських підрозділів. Тому червоноармійці швидко окупували Острог.
Місто майже одразу стало районним центром новоствореної Ровенської області у складі Української РСР. Перші кроки «совєтів» не викликали негативної реакції з боку місцевих жителів, оскільки на українську мову викладання було дозволено перейти низці навчальних закладів міста. Крім цього, в Острозі розпочалося видання україномовної районної газети «Нове життя», запроваджувалася безкоштовна освіта та надання медичних послуг.
Однак уже незабаром радянська влада розгорнула маховик репресій на нещодавно окупованих територіях. В Острозі були ліквідовані політичні партії, національно-культурні, просвітницькі та добродійні товариства, почалися арешти та депортації активістів. Острозькі тюрми в той час були переповнені свідомими українськими націоналістами.
До слова, очільником міста з 1939 по 1941 роки був єврей Мотель Горен, який був членом єврейської соціалістичної партії, а з приходом більшовиків став комуністом.
5 березня 1940 року радянська влада прийняла рішення про фізичне знищення десятків тисяч громадян Польщі, переважно це були офіцери Війська Польського, які утримувалися у радянських таборах для військовополонених. Кульмінацією цього рішення стала Катинська трагедія, під Смоленськом, де були розстріляні тисячі польських військовослужбовців.
У Катині також був розстріляний попередній бургомістр Острога Станіслав-Людвік Жураковський. Він керував містом з серпня 1934 до вересня 1939 року.
Бої за місто між німецькими та радянськими військами
Як відомо, рано вранці 22 червня 1941 року німецькі війська розпочали бойові дії проти Радянського Союзу. Попри те, що Червона Армія перевищувала чисельністю, війська вермахту мали значно якіснішу підготовку. Тому у ході прикордонних боїв поблизу Луцька, Дубна та Бродів радянські механізовані корпуси були розбиті. Зазнавши невдач на полі бою, радянська армія почала відступати.
2 липня 1941 року відбувся бій у самому Острозі. Війська нацистської Німеччини стріляли прицільно, так щоб знищити противника і його техніку, але не зруйнувати місто, яке вони хотіли захопити цілим.
Натомість радянські війська, відступаючи, почали знищувати артилерійським вогнем історичний центр Острога. Скільки в результаті обстрілів загинуло острожан залишається невідомим, але весь історичний центр з Ринковою площею і будинками XVI-XIX століть були зруйновані вщент.
Крім цього, відступаючи, співробітники НКВД страчували у в’язницях західноукраїнських міст політичних в’язнів. Доповідна записка тодішнього начальника Острозької тюрми говорить, що перед відходом «совєтів» у місті розстріляли 77 в’язнів.
Проте даний документ, ймовірно, був сфальсифікований працівниками НКВС. Виявилося, що енкаведисти не встигли постріляти всіх в’язнів. Кадрові військові змусили їх повернутися назад до Острога та виконати наказ – частину політв’язнів енкаведисти вивезли вглиб України. Тому досі залишається невідомим, скільки було знищено на місці, а скільки за межами Острога.
Окупація міста гітлерівцями
3 липня 1941 року гітлерівські війська окупували місто Острог. Окупація тривала 938 днів. Міським головою в перші місяці став відомий у місті археолог та директор музею Йосип Новицький. Однак незабаром його замінили шанованим у місті вчителем географії Василем Григоровичем.
Життя острожан в часи німецької окупації регламентувалося суворими правилами. Насамперед, нова влада наказала всім містянам здати велосипеди, радіоприймачі, а також радянські гроші. У місті було встановлено комендантську годину. Вночі рух по місту цивільному населенню не дозволявся.
Варто зазначити, що напередодні окупації Острога у місті мешкало понад 9 тис. євреїв – 62% від усього населення. Після того, як нацисти загарбали місто, єврейське населення значно обмежили в правах. Згодом у місті створили єврейське гетто. Воно розташовувалося біля міської синагоги.
Найтрагічнішими подіями в історії життя громади Острога стали розстріли єврейського населення нацистськими окупантами. Загалом у період окупації Острога поплічники Гітлера розстріляли близько 6,5 тисяч євреїв. Так загинула одна з найдавніших єврейських громад в Україні.
Під час Голокосту деякі острожани, ризикуючи своїми життями, переховували євреїв. Пізніше уже за часів незалежної України їм присвоїли звання «Праведників народів світу».
Ще однією складовою нацистської окупації Острога було вивезення мешканців міста на примусові роботи до Німеччини. Навпроти сучасної міської ради знаходилася спеціальна установа – «Arbeitburo» – відділ, який займався вербуванням робочої сили до Третього Рейху.
З весни 1942 року вивіз людей до Німеччини набув примусового характеру. На очільників районної та міської управи покладалися обов’язки формувати списки людей та проводити організацію вивозу населення до рейху. Для ефективного забезпечення вивезення місцевого населення було залучено жандармерію та підрозділи СС.
Підпільний рух
На території Острожчини в часи Другої світової війни активно діяли різні підпільні рухи. Наприклад, радянський рух опору організовували розвідувальні служби СРСР та комуністична партія. Підготовлених партизанів перекидали через лінію фронту. Сильний рух радянських партизанів спостерігався південніше Острога в лісах Славутчини.
Поблизу Острога також діяло польське підпілля. Еміграційний уряд Польщі прагнув відновлення східного кордону, який існував до вересня 1939 року, Саме для цього на теренах Волині створювалися бази партизанів Армії Крайової.
Крім радянських та польських партизанів боротьбу з німецькими окупантами також вела Українська Повстанська Армія (УПА). Паралельно українське підпілля вело боротьбу проти червоноармійців. Також на землях Острожчини спостерігалося польсько-українське повстання – воно мало глибоке історичне коріння. Суттєву роль у розпалюванні польсько-українського конфлікту відіграли треті сторони, які були зацікавлені в ослабленні польського й українського національних рухів. Спершу це були нацистські окупанти та червоні партизани, а згодом радянський режим.
«Нам треба домовитися, щоб поляк при зустрічі з українцем хотів його вбити, а українець, побачивши поляка, теж горів бажанням його вбити», – так говорив гауляйтер райхскомісаріату «Україна» Еріх Кох.
Звільнення від нацистської окупації
Німецькі загарбники залишили місто Острог 8 січня 1944 року. Впродовж двох тижнів у місті було безвладдя. Радянські війська з’явилися на вулицях Острога лише 27 січня. В Острозі та в навколишніх селах «совєти» одразу почали примусовий набір в армію серед місцевих жителів. Червоноармійці сприймали місцеве населення, як ворогів народу, тому людям навіть не видавали військову форму та без зброї кидали в атаку на німців.
Після повернення у місто енкаведистів тюрми знову стали переповнені людьми. У в’язницях катували та розстрілювали вояків УПА, людей, які співпрацювали з повстанцями, а також тих, хто відмовлявся йти в колгоспи.
Варто зазначити, що після закінчення Другої світової війни вояки УПА продовжили воювати проти радянської влади. На території Острожчини загони УПА активно діяли до середини 1950-х років.
Упівці боролися за незалежну українську державу. На жаль, більшість з них не дожили до 24 серпня 1991 року. Однак їх справа не була марною, адже тепер ми можемо жити у вільній та незалежній Україні – саме такій, за яку безстрашно боролись воїни УПА.