Він запам’ятався рівнянам своїм добрим серцем і прагненням зробити рідний край кращим, зберегти його історію та традиції. Барон Штейнгель походив із багатого дворянського роду балтійських німців, але цей статус не завадив йому майже все життя присвятити благодійності. Добрі справи та підтримка нужденних стали сенсом його життя. Саме Федорові Штейнгелю ми можемо завдячувати дослідженням Пересопниці та важливих археологічних розкопок на території цього села, пише yes-rivne.com.ua.
Що відомо про барона Штейнгеля
Дитинство барона Штейнгеля минуло у селі Городок, що неподалік Рівного. Для нього це місце стало не лише малою батьківщиною, а й місцем для реалізації доброчинних проєктів та цікавих ідей. Він повернувся у Городок як повноправний спадкоємець і відразу здивував селян своїм рішенням роздати їм всю землю. Управитель маєтку та заможні землевласники відмовили його від цього кроку, але Федір Штейнгель прагнув зробити внесок у розвиток рідного села.
Спочатку він створив у Городку краєзнавчий музей. Барон Штейнгель з самого дитинства дуже цікавився історією, а у Варшаві познайомився з археологом та етнографом Миколою Біляшівським, який додатково надихнув його на цей проєкт. Городецький музей було відкрито у 1896 році і став одним із перших краєзнавчих музеїв на українських землях. На жаль, від нього майже нічого не залишилося крім таблички на будівлі, де розташовувався музей, адже після початку Першої світової війни барон вивіз всі експонати в безпечне місце і їхні сліди загубилися.
Про добрі справи барона Штейнгеля нагадує й Городоцька школа, яка раніше була двокласним аграрним училищем. Також Федір Рудольфович доклав зусиль та коштів до будівництва лікарні святого Бориса у Городку, яка стала народним лікувальним закладом. Сюди приїжджали безкоштовно лікуватися пацієнти майже з усієї Волині, а за рік лікарня приймала близько шести тисяч осіб.
Важливу частину життя барона займала політична діяльність. У 1906 році він виявив свою проукраїнську позицію, коли став депутатом Держдуми. Він долучився до української фракції і виступив з ідеєю національно-територіальної автономії України. У роки Першої світової війни барон Штейнгель очолив комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст, який займався медичною допомогою армії. Крім цього, Федір Рудольфович брав участь у роботі Всеукраїнського національного конгресу, входив до складу президії. У період Гетьманату в 1918 році барон фон Штейнгель як дипломат представляв інтереси України в Німеччині.
У 1939 році нова радянська влада відібрала у родини барона усе майно та землю. Коли Штейнгелі повернулися до Городка, їх прихистила у своєму будинку їхня колишня кухарка, але селом вже ходили чутки, що сім’ю барона внесли до списків на вивезення. Селяни допомогли барону, його дружині та сину втекти вночі, підготувавши для них простий селянський одяг та провідника, який доправив їх до кордону з Польщею. У пошуках Штейнгелів за кілька днів НКВС перевернули все село, але пішли ні з чим.
Як барон врятував Пересопницю
Кожен українець хоча б раз чув про цей населений пункт на Рівненщині, адже там народилося легендарне Пересопницьке Євангеліє – символ державності та мови XVI століття. Проте на початку XX століття історія цього села могла піти в забуття, а барон Штейнгель не дозволив цьому статися.
Великий поціновувач історії свого краю, Федір Рудольфович фінансував археологічні розкопки на території Пересопниці та особисто брав у них участь. До речі, частина знахідок поповнила колекцію Городоцького музею. Також барон популяризував знання про Пересопницьке Євангеліє. Для нього це була не просто археологічна знахідка, а важлива реліквія – доказ багатства та глибини української мови та культури. Федір Штейнгель збирав відомості про історію книги і дбав про збереження пам’яті про місце її створення.
До археологічних досліджень у Пересопниці барон залучав і археолога Миколу Біляшівського. Завдяки цій співпраці маленьке село на Рівненщині здобуло славу важливої культурної пам’ятки.