Протягом 1917–1921 років Рівне перебувало у вирі історичних подій. Влада змінювалася з такою швидкістю, що люди навіть не встигали звикнути до однієї, як приходила інша. Цей карколомний калейдоскоп порушив розмірене та відносно спокійне життя провінційного міста у 1919 році, коли до Рівного зайшли підрозділи дивізії Миколи Щорса. Більшовицька влада протрималася у місті всього два місяці, але цей кривавий період назавжди увійшов до історії Рівного і на довгі роки запам’ятався його мешканцям, пише yes-rivne.com.ua.
Як більшовики перебудовували економічне життя Рівного
Працівниця рівненського архіву Людмила Леонова розповіла, що, досліджуючи документи тих часів, можна дійти до висновку, що головним завданням більшовицької влади було націоналізувати майно “нетрудового елемента”. Для цього місцеву буржуазію і всіх, хто мав хоча б невеликий прибуток зі своєї діяльності, піддавали жорстким перевіркам. Також усі установи, державні підприємства, товариства, спілки та кооперативи зобов’язали проходити реєстрацію.
Для забезпечення свого функціонування влада потребувала продуктів харчування, палива, промислових товарів, тому для розв’язання цього питання вона провела реєстрацію цих товарів у приватних власників, після чого почалася реквізиція. Впроваджуючи у Рівному політику “захисту інтересів трудящих”, більшовицька влада спричинила у 60-тисячному місті справжній продовольчий та соціальний колапс. Намагаючись втриматися на плаву, вона створювала якомога більше “революційних органів”, серед яких були усілякі ревкоми, комбіди і, звісно, парткоми. Одним із перших наказів злочинної влади була заборона на виготовлення та вживання алкоголю, а також на в’їзд і виїзд у місто.
Особливо жорстоко більшовицька влада обходилася з рівнянами, які мали певні статки. Було складено список осіб “буржуазного класу”, яких обкладали величезними податками. До такого списку входили навіть деякі відомі рівненські родини, зокрема Хая Сандберг – бабуся знаменитої поетеси з Рівного Зузанни Гінчанки. Більшовики зобов’язали її виплатити новій владі 40 тисяч рублів. Також до списку увійшли заможні власники нерухомості Гайзенберг та Фінкельштейн, чиї будинки можна побачити на вулиці Петлюри у Рівному. Примітно, що обкладали таким великим податком переважно містян єврейського походження. Деякі з них зверталися до влади з проханням звільнити їх від непосильного внеску, але чим закінчувалися подібні звернення, невідомо. Великим податкам обурювалися й дрібні підприємці, місцеві візники, власники та працівники готелів.
Крім того, що більшовики повністю взяли під контроль фінансове становище рівнян, вони посадили їх на “дієту”. Вони заборонили виготовлення виробів з білого борошна – за непослух містянам загрожував революційний трибунал. Щоб молоти зерно, потрібно було отримати спеціальний дозвіл. А м’ясо та вироби з нього більшовики дозволяли купувати рівнянам лише тричі на тиждень – у неділю, вівторок та четвер. У громадських закладах харчування поза цими днями подавалися виключно пісні страви.
Зовсім скоро таке “господарювання” призвело до того, що у Рівному не тільки не було, що їсти, а й виник серйозний дефіцит речей першої необхідності.
Репресії та опір селян
Після захоплення влади рівненський повітовий ревком розпочав її зміцнення на селі. Військові загони відбирали у людей домашню худобу, сільськогосподарську продукцію. Заможніших селян неприховано грабували, називаючи це “куркульською контрреволюцією”. Разом із цим у повіті створили понад двісті комітетів незаможних селян і кілька комун, які отримали землі та колишні поміщицькі маєтки. Ще одним способом тиску на населення стала примусова мобілізація до Червоної армії, і якщо хтось наважувався відмовитися, йому загрожував навіть розстріл.
Ці протиправні дії влади викликали хвилю протестів і повстань, які жорстко придушувалися червоноармійськими загонами.