Юрій Іванович Торгун двічі керував Рівним, але жодного разу не вигравав вибори мера. Обидва рази влада переходила до нього за непростих обставин, пов’язаних з Віктором Чайкою.
До того як стати секретарем міськради, Торгун пройшов шлях від активіста Народного руху України та депутата до секретаря Рівнеради. Його керівництво припало на часи, коли Рівне активно ділило землю, розв’язувало проблеми комунальних підприємств та переживало будівельний бум.
Як розвивалася політична кар’єра Юрія Торгуна, чим запам’яталася його робота в міській раді та як він керував містом, читайте на yes-rivne.com.ua в цьому матеріалі.
З бізнесу в політику
Юрій Торгун у 1984 році закінчив Український інститут інженерів водного господарства та деякий час працював за фахом у науково-дослідному інституті. Втім, на зламі епох рід діяльності Торгуна змінився. З 1986 року він працював водієм таксі, а пізніше, як і багато підприємливих рівнян, їздив до Польщі за товарами й автівками.
У 1990-х Юрій Торгун та його дружина зайнялися продажем квітів. Їхні торговельні точки працювали в «Обнові», «Дружбі», центральному гастрономі. Згодом Торгун від торгівлі перейшов до виробництва у сфері теплоізоляційних матеріалів, очоливши підприємство «Ізотерм-С».
У 2000-му Юрій Іванович вступив до Народного руху України. На місцевих виборах 2002 року він став депутатом Рівненської міської ради та очолив комісію з питань економіки, інвестицій та підтримки підприємництва.
Торгун і Чайка — колеги, що приятелювали
З Віктором Анатолійовичем Чайкою Торгун був знайомий ще до того, як став депутатом. Юрій Іванович розповідав, що вони товаришували, разом їздили на риболовлю. Згодом особисті стосунки переросли в тісну професійну співпрацю та взаємну політичну підтримку.
У 2002 році Чайка підтримав кандидатуру Торгуна на виборах до міської ради. Через 4 роки ситуація змінилася. Юрій Іванович, який балотувався на посаду міського голови, знявся з виборів, коли дізнався, що Народний рух України підтримав Чайку. У 2006-му Віктор Анатолійович втретє став мером та виступав за призначення Юрія Івановича секретарем міськради.
У 2007 році, коли Чайка проходив лікування за кордоном, значну частину поточних справ міської влади взяв на себе Торгун. Чайка підтримував з ним телефонний зв’язок, цікавився ситуацією в Рівному та роботою міських служб.
Після повернення мера Торгун знову зосередився на обов’язках секретаря міської ради. Але вже за кілька місяців ситуація повторилася. Здоров’я Віктора Анатолійовича знову погіршилося, тож Юрій Іванович знову очолив міську владу. 12 лютого 2008 року Віктор Чайка помер, після чого Торгун залишався керівником Рівного до позачергових виборів міського голови.
Виклики, з якими довелося зіткнутися Торгуну на посаді секретаря міськради
У 2007–2008 роках міській владі доводилося передусім розв’язувати комунальні проблеми. Однією з найгостріших було теплопостачання. Наприкінці 2007 року «Комуненергія» та «Теплотранссервіс» мали великі борги за газ, а рівень оплати населення за тепло залишався низьким. Торгун попереджав, що без гарантій погашення боргів Рівне могло залишитися без достатніх обсягів газу.
Окремою проблемою були борги рівнян за тепло і гарячу воду. У 2008 році Юрій Іванович говорив про понад 30 млн грн заборгованості. Міська влада подавала до суду на неплатників, а Торгун пропонував у найскладніших випадках арештовувати їхнє майно.
Не менш складним залишалося питання сміття. Міське сміттєзвалище займало понад 20 гектарів, тому влада шукала інвестора для будівництва сміттєпереробного заводу та планувала запровадити роздільний збір відходів. Водночас вивезення сміття залишалося збитковим для комунальних підприємств.
Торгун також був дотичним до питань стану міських доріг. Після ремонту центральних вулиць Соборної, Степана Бандери та Княгині Ольги міська влада визнала роботи неякісними. Підряднику довелося виправляти недоліки власним коштом, оскільки з бюджету на повторний ремонт грошей не планували виділяти.
Ще одним напрямом було розпоряджання комунальними приміщеннями та міським майном. У 2008 році Торгун заявляв про спробу захоплення будівлі управління житлово-комунального господарства на вулиці Шевченка, 45. Міська рада тоді переглядала перелік об’єктів комунальної власності, які не можна було приватизувати.
Скандальний шлейф експосадовця Юрія Торгуна
Після обрання Володимира Хомка мером Юрій Торгун зберіг за собою крісло секретаря Рівнеради. На той час припадає найбільше резонансних історій, пов’язаних з його діяльністю. Як з’ясувало видання «Четверта влада», у 2007–2011 роках комунальна нерухомість у місті розпродавалася зі знижками до 90% від ринкової вартості, а контроль за виконанням багатьох таких рішень покладався на Торгуна як секретаря міськради.
Один із найгучніших епізодів стосувався забудови ділянки за обласним краєзнавчим музеєм на вулиці Толстого, яка з 2022 року має ім’я Саймона Сміта. За даними журналістів, обласна прокуратура отримала цю землю від міста тоді, коли Торгун виконував обов’язки мера. Згодом відомство передало її приватному забудовнику в обмін на квартири.
Увагу медіа привертав і сімейний бізнес політичного діяча. Його дружина Ольга Торгун фігурувала як співвласниця кількох компаній, зокрема ТОВ «Рівнежитлобудінвест» та агенції нерухомості «Стоград». Аналізуючи дані платформи YouControl, розслідувачі вказували на тісний зв’язок фірм з відомою в місті групою будівельних компаній «Стоград».
Після завершення кар’єри в міськраді Торгун і сам почав фігурувати як одна з ключових фігур групи «Стоград» — пліч-о-пліч з Олександром Івановим та Андрієм Філіним, який у 2009–2015 роках працював заступником міського голови. Коли журналісти намагалися взяти коментарі щодо сумнівного виділення земельних ділянок, Юрій Торгун публічно відхрещувався від прямої причетності до забудови на колишній вулиці Толстого.
Крім майнових історій, у публічну біографію колишнього секретаря потрапив і скандал на дорозі. У 2019 році з’явилася інформація про те, що Юрія Торгуна зупинили за кермом у стані алкогольного сп’яніння. Політик ті звинувачення назвав безпідставними.
Життя після політики
Політична кар’єра Юрія Торгуна — це перегорнута сторінка в історії місцевого самоврядування Рівного. Після завершення роботи в міськраді та періоду активного будівельного бізнесу експосадовець остаточно зник з радарів місцевої політики.
Як з’ясували журналісти видання «ПроРівне», після повномасштабного вторгнення росіян в Україну Торгун долучився до виробництва безпілотників для Збройних Сил України. Певною мірою це стало поверненням до його початкового фаху, адже за першою освітою колишній посадовець є інженером-механіком. Ця трансформація — від кабінетних домовленостей та майнових суперечок до роботи в miltech-галузі — стала несподіваним фіналом його публічної історії.
Постать Юрія Торгуна в історії Рівного залишається суперечливою: для одних він — впливовий посадовець, для інших — кризовий керівник, який двічі брав на себе управління містом. Його кар’єра відображає цілу епоху рівненської політики, де особисті зв’язки, влада та бізнес тісно перепліталися.