Під час війни немає тих, хто страждає більше чи менше. Тоді нещасні всі. Однак… Пригадуючи сторінки історії Другої світової війни, неможливо не виокремити те, через що пройшли євреї, пише yes-rivne.com.ua.
Чи то на Заході України, чи Сході, чи навіть у якійсь іншій державі німецькі нацисти просто не давали їм життя. І такі випадки не поодинокі.
Кров’ю невинного народу окроплені землі багатьох наших областей, зокрема і Рівненської. Бо євреїв нищили роками. Нищили, бо так хотіли. Нищили і мовчали про це.
Розголосу про трагедії минулого століття почали надавати вже задовго після самих подій. І, здається, ми досі знаємо не все…
Тож у пам’ять про всіх невинних жертв нацистського режиму пригадаймо разом одну з найтрагічніших сторінок історії єврейського народу під назвою «Сосонки».
Хто такі євреї і чому їх ненавиділи нацисти?
Євреї – народ, що проживав, та й проживає донині, у багатьох країнах. Так, це люди, розпорошені по світу. Попри таку особливість, їм упродовж століть вдається зберігати свої етнічні особливості. Асимілювати євреїв не зміг ніхто. Хоча намагання були. І не раз.
Однак спроби уподібнити єврейський народ іншому насправді ніщо, порівняно з тим, що з ним намагалися зробити нацисти…
Нацисти і зараз, у 21 столітті, асоціюються у нас із жорстокістю. Але, на жаль, є і ті, у кого про них не просто складається таке враження – євреї всю цю нелюдську жорстокість відчули безпосередньо на собі. Бо їх ненавиділи. Але ж чому? Через що?
Про «расовий антисемітизм» німецьких нацистів кожному з нас неодноразово розповідали в школі. Фактично саме ця ідея і стала передумовою того, через що згодом загинули мільйони євреїв. Не сотні, не тисячі, навіть не сотні тисяч… А мільйони ні в чому невинних осіб. То що таке той страшний «расовий антисемітизм»?
Це світогляд, який поділяв усе людство на нижчі та вищі раси. Для нацистів він був основою, ґрунтом усіх і всього. Не важко здогадатися, що, згідно з цією ідеєю, німці вважалися найкращими представниками вищої раси. А ось євреї, звичайно ж, нижчої.
На чому базувалася подібна нісенітниця краще навіть не задумуватися. Бо насправді – ні на чому. Це абсолютно необґрунтоване твердження, яке у тодішньому столітті набуло непотрібної популярності. Зрозуміло, через ідеологію.
Так ось, поділ на раси посприяв тому, що в більшості негараздах тодішньої Німеччини звинувачували всіх, хто перебував на щаблі у самому низу. Як би безглуздо не звучало, але через євреїв у країні «траплялося» все погане, що тільки могло статися. Через них Німеччина навіть програла в Першій світовій війні. Уявіть собі…
Подібні закиди стосувалися багатьох речей. Дуже багатьох. Тож через це з часом євреїв почали ненавидіти ще більше, повіривши в те, що пропагувала ідеологія.
Але нацисти не просто ненавиділи. Паралельно вони почали ще й забороняти. Забороняти одружуватися євреям не з євреями, займати певні посади, купувати якусь річ і ще багато-багато всього іншого. Так нацисти почали перетворювати життя євреїв на суцільний жах. Але це був лише початок.
Євреї у Рівному
Напередодні Другої світової війни у Рівному проживало багато євреїв. У відсотковому відношенні їхня кількість складала близько 50% від усього населення міста.
Але згодом євреїв у місті побільшало. Причина цьому зрозуміла – багато тих, хто проживав у Польщі і зустрів війну там, евакуювалися на схід. Однак не врятувало і це, адже незадовго після бойові дії розпочалися і на теренах України.
Та все ж повернімося до факту: чисельність євреїв у Рівному зросла. Як свідчать дані перепису населення за липень-серпень 1941 року, всього в місті на той час проживало майже 20 000 представників єврейського народу. Для порівняння: число поляків у той самий період дорівнювало 8 тисячам, а українців – 5.
І це явний показник того, що життю євреїв у Рівному нічого не загрожувало, але рівно доти, доки місто не окупували нацисти.
Переслідування євреїв у Рівному
Воюючи, нацисти все одно ні на мить не забували про свою політику расового антисемітизму. Тож не дивно, що переслідували євреїв у Рівному чи не відразу після падіння міста.
Почалося все з того, що представників єврейського народу мітили. У прямому сенсі цього слова. Чоловіків, жінок та дітей, яким на той час виповнилося 14 років, змушували носити на лівій руці спершу білі пов’язки, згодом – жовті нашивки. Аби всі бачили: це єврей. А точніше той, кого треба ненавидіти, кого можна зневажати. І все це тільки через те, що він – єврей…
Чи не з кожним днем обмежень ставало все більше. Не можна було одружуватися з представниками інших національностей, не можна було отримувати продукти харчування, як в усіх, не можна було працювати, не можна було навіть виходити з дому.
Але насправді це було тільки початком, бо ж надалі євреям у Рівному не дозволяли навіть жити. І, на жаль, сенс цього речення потрібно сприймати буквально…
Перша хвиля вбивств
Нацисти вбивали євреїв у Рівному поступово. Точніше сказати навіть почергово – у декілька етапів спланованого акту.
Першими постраждали молодики та чоловіки середнього віку, тобто ті, хто в перспективі міг чинити опір нацистській владі.
Тож улітку 1941 року вулиці нашого міста вперше покрилися трупами представників єврейського народу. Тоді було забрано життя щонайменше 500 осіб. 500 ні в чому не винних осіб. Хоча, за деякими даними, це число у рази більше…
Друга хвиля вбивств
Але найжахливіше було попереду. І сталося це «найжахливіше» восени 1941 року.
Масова страта євреїв у Сосонках
Історія однієї з найбільших рівненських трагедій бере свій початок 5 листопада 1941 року. Саме того дня у місті з’явилися оголошення. Доленосні оголошення, в яких ішлося про те, що всі євреї, які не мають спеціальних посвідчень з роботи, повинні з’явитися разом зі своїми родинами. Де? На площі неподалік Грабника. Коли? Зранку 6 листопада. Ось це і стало початком кінця.
Євреї наказ виконали. Ідучи на майдан, одні здогадувалися, що крокують назустріч смерті, коли ж інші були переконані, що на черговому грабежі історія закінчиться. На жаль, рацію мали перші…
Усіх присутніх вишикували в колону. І погнали за місто. Погнали, як табун, що не розумів, куди йде, на скільки і для чого. Сильніші дісталися до місця призначення, слабших, яким не вистачило сил дійти до Сосонок, розстрілювали прямо по дорозі. Однак таке ж саме продовження чекало й на тих, у кого сил вистачило…
В урочищі неподалік Рівного людей зустрів величезний рів. І доки розгублені люди не хотіли вірити в те, що відбуватиметься, нацисти розпочали справу, заради якої сюди прийшли. У ті дні, 6-7 листопада 1941 року, вони розстріляли понад 17 тисяч осіб. Когось з євреїв окупанти поставили перед ямою на коліна, когось залишили стояти, а ще когось – бігти. Але у всіх них нацисти забрали життя.
Вшанування пам’яті жертв трагедії у Сосонках
Вчинили такий страшний злочин нацисти саме у Сосонках невипадково. До того, як німецькі окупанти це урочище перетворили на кладовище, воно було місцем щастя серед місцевих. Там гуляли, там проводили час з дітьми, там відпочивали. Ніхто ніколи не міг і подумати, що в улюблених Сосонках доведеться мовчати, вшановуючи пам’ять невинно вбитих євреїв.
Цього і хотіли досягнути нацисти. Про злочин не повинні були знати. Разом із євреями мали б назавжди поховати й історію страти. Нехай би і далі у Сосонках гуляли, проводили час з дітьми і відпочивали. Але тепер на кістках єврейського народу…
На щастя, не вдалося. На території урочища поблизу Рівного облаштували меморіал.
Аби вшанувати пам’ять усіх невинних жертв нацистського режиму. А також, аби пам’ятати, що за кожен злочин покарання буде. Неодмінно буде.
Страшно, що це твердження не втрачає актуальності й зараз. Лише тепер у трохи іншому контексті.