Правда чи міф: як Сталіна, Рузвельта та Черчилля врятувала розвідниця з Костополя

Розповіді про діяльність розвідників завжди захоплюють, адже їм доводиться працювати непомітно, обережно та хитро. Ще більше викликають цікавості історії жінок-розвідниць, особливо коли йдеться про період Другої світової війни, пише сайт yes-rivne.com.ua.

Далі наша розповідь про костопільчанку-розвідницю Марію Микоту. Її життя, діяльність та трагічна загибель так і лишилися до кінця не дослідженими. Численні джерела стверджують, що свого часу саме завдяки цінній інформації від Марії Микоти «совєтам» вдалося зірвати замах на лідерів СРСР, США та Великої Британії в Тегерані.

Юні роки та початок розвідувальної діяльності

Народилася Марія Микота у 1924 році у містечку Костопіль, що на Рівненщині. Тоді місто було частиною Польської держави. Друга світова війна застала Марію у її рідному Костополі.

Після того, як місто окупували гітлерівці, дівчину заледве не вивезли на примусові роботи до Німеччини. Ще у мирні часи до юної Марії певний час залицявся поліцай, проте щоразу чув від неї відмову. Одного разу він вирішив помститися дівчині, яка не відповіла взаємністю, і вніс її ім’я в списки людей на вивезення на примусові роботи до Німеччини.

Врятувала Марію її двоюрідна сестра – Лідія Лісовська. Вона була балериною, мала неймовірну вроду та мріяла стати співачкою. Однак Лісовській довелося стати радянською розвідницею. Вона відома тим, що була помічницею радянського розвідника-диверсанта Миколи Кузнецова.

Спочатку Лідія влаштувала свою молодшу сестру працювати буфетницею у вагоні-ресторані поїзда «Харків-Берлін». Проте після того, як Марію там зґвалтували, вона пішла працювати офіціанткою в рівненське кафе «Дойчехауз».

Згодом Лідія вмовила молодшу сестру працювати на радянську розвідку в окупованому німцями Рівному. Вона познайомила дівчину з розвідником-диверсантом Кузнецовим, який діяв у місті як оберлейтенант Паул Зіберт.

Микота працювала у Рівному під псевдонімами «Маленька Майя» та «17». Марію та Лідію неодноразово пробували завербувати польська та німецька розвідки. На вимогу «совєтів» дівчата погодилися вступити до лав секретної служби безпеки нацистів. Це потрібно було для того, щоб вивідувати цінну інформацію від німців.

Крім цього, Марія та Лідія організували у своїй квартирі бордель, де обслуговували німецьких офіцерів. Від них вони часто дізнавалися цінну інформацію та передавали її радянським підпільникам.

Знайомство з Ульріхом фон Ортелем

Поворотним моментом у розвідувальній діяльності Микоти стало знайомство з штурмбаннфюрером СС Ульріхом фон Ортелем. Він був одним із підлеглих Отто Скорцені – оберштурмбанфюрера СС та співробітника Служби безпеки.

Микота познайомила Ортеля з Зібертом (Кузнецовим). Під час зустрічей з високопоставленим німецьким офіцером той неодноразово любив хвалитися Микоті про свої «подвиги». Зокрема, одного разу він розповів про те, що завербував двох співробітників НКВС, які працювали у Рівному в передвоєнні роки. Після навчання агентів відправили до Москви, де їхнім завданням було вбивство двох високопоставлених генералів.

Ці розповіді Ортеля розвідниця Микота переповіла своїй сестрі Лісовській, а та своєю чергою донесла потрібну інформацію до Кузнецова. Завдяки цьому вдалося заарештувати завербованих агентів та запобігти смерті генералів.

Та, напевно, найціннішим виявилося те, що Марія дізналася, що Ортель зібрався в Персію напередодні Тегеранської конференції за участі лідерів СРСР, США та Великої Британії – Йосипа Сталіна, Франкліна Рузвельта та Вінстона Черчилля. Німецький офіцер навіть обіцяв привезти своїй коханці перський килим.

Микота знову передала важливу інформацію до Кузнецова і радянським спецслужбам вдалося зірвати операцію нацистського абвера у Тегерані. Як пишуть історичні джерела, нацисти мали намір вбити Сталіна, Рузвельта та Черчилля.

Однак численні дослідники стверджують, що роль Микоти у зриві цього замаху насправді є перебільшеною. Ба більше, низка істориків вважають, що ніякий замах не лідерів СРСР, США та Британії не готувався. А якщо така підготовка нацистами і здійснювалася, то американські та британські спецслужби теж добре знали свою роботу та протидіяли планам нацистів.

Тож численні «подвиги» Микоти та її шефа Кузнецова часто були домислами радянської історіографії, які потребують розвінчання.

Загибель

Загинула Марія Микота 26 жовтня 1944 року на Хмельниччині разом зі своєю сестрою Лідією. Дівчата їхали на нагородження до Києва, однак в один момент автомобіль раптом звернув у бік Хмельницької області.

Марію та Лідію супроводжувало четверо чоловіків у радянській військовій формі. Найімовірніше, що вони ж і застрелили дівчат. Наступного ранку тіла сестер-розвідниць виявили місцеві жителі.

Радянська історіографія говорить, що сестри загинули «за загадкових обставин». Радянські псевдоісторики намагалися приписати це вбивство гестапо, українським підпільникам або польській розвідці. Проте сучасні українські історики переконані, що радянських підпільниць вбили свої ж, тобто, чекісти.

Кажуть, що Лісовська та Микота надто багато знали, а таких людей чекісти Сталіна не лишали в живих.

Поховали Лідію та Марію у селі Кунів, що в Хмельницькій області.