Рівненське повітове земство та його діяльність в перший період Української революції

Українською революцією або ж визвольними змаганнями заведено вважати низку подій, поштовхом до яких стала Лютнева революція в Російській імперії у 1917 році. Українська революція була національно-визвольною боротьбою нашого народу, яка тривала з 1917 по 1921 роки, пише сайт yes-rivne.com.ua.

Лютнева революція

В історичних документах міститься згадка про те, що звістку про Лютневу революцію в Росії та відречення від престолу Миколи II мешканці Здолбунова отримали в перших числах березня 1917 року. Тоді ж в місті було відслужено молебень з приводу звільнення, а також проведено мітинг. На мітингу оголосили про необхідність організації Ради робітничих депутатів.

У Рівному на початку березня також відбулася масова демонстрація службовців, робітників та молоді.

Тоді ж у березні було скасовано інститут губернаторів, а їх повноваження передано головам губернських земських управ. Главами повітів стали голови повітових земських управ.

Місцевим керівникам надавалося нове звання – комісар Тимчасового уряду. Разом з тим, вони одночасно залишалися керівниками земських установ. 

Земства в той період були основою політичного ладу. 

Тимчасовим урядом було проведено земську реформу, якою запроваджено загальне виборче право, а також створено волосні земства.

На посаду рівненського повітового комісара був призначений голова повітової земської управи, колишній предводитель дворянства Дмитро Андро. Проте через деякий час рівненською Радою робітничих і солдатських депутатів та єврейським населенням Рівного його було усунено з посади через висловлення недовіри.

В березні 1917 року в Україні розпочала роботу Українська Центральна Рада.

Переважна більшість земств Правобережної частини України Центральну Раду і Генеральний Секретаріат визнали своїм керівництвом, чим підтримали український представницький орган.

У перший період Української революції (березень 1917 – квітень 1918 рр.) на муніципальному рівні державну владу також представляли міські думи.

Вже після Жовтневого перевороту на Рівненщині розпочали свою активну діяльність більшовики. 

Лише зі вступом союзних австро-угорських і німецьких військ на Рівненщину тут було відновлено українську владу. 

Вибори

Восени 1917 року до земств та міських дум було проведено вибори, аби демократизувати їх склад. 

В результаті виборів, до чинного земського зібрання зі складом 37 осіб додатково додалося 36 осіб гласних від демократичного елементу.

Розставлення політичних сил в результаті виборів було наступним: представники волостей (17 осіб), міської думи (2 особи), земських службовців, української громади, Ради солдатських і робітничих депутатів (7 осіб), військових організацій соціал-демократичної фракції при Раді солдатських робітничих депутатів (2 особи), від партії соціал-революціонерів (2 особи), від партії “Бунд” (2 особи), українських соціал-революціонерів (2 особи), від поляків (1 особа).

За національним складом зібрання було переважно українським, а за соціальним – селянським.

Головою Рівненського повітового земського зібрання (Рівненської Повітової Народної Ради) було призначено І. Т. Коваленка, а головою Повітової земської управи (Повітової Народної Управи) – Ф. Сумневича.

Порожня казна

В державному архіві Рівненської області зберігається кілька номерів журналів Рівненської повітової земської управи за період 1917 та 1918 років, які є цінним джерелом інформації та з яких є можливість дізнатись про діяльність місцевої влади того періоду.

Так, з архівних документів стало відомо, що в період 1917-1918 років діяльність земства була зосереджена на охороні здоров’я, культурно-освітній сфері, просвітницькій галузі, ветеринарній справі.

З метою широкого висвітлення національного питання, а також знайомства з історією України, глибокого вивчення української мови, географії за ініціативи повітової громадської ради для вчителів української мови організовували учительські повітові курси.

Також з архівних документів відомо, що органи місцевого самоврядування не мали належного фінансування і казна лишалася практично порожньою. Причинами були: несплата земських податків як приватними власниками, так і маєтками, які перейшли у власність держави, поява нових статей видатків тощо. Як наслідок медичні працівники, вчителі, інші спеціалісти, що утримувались коштом місцевих бюджетів, місяцями не отримували зарплату. У місті було зупинене зведення будівель, будівництво доріг, страждала галузь сільського господарства.

Для розв’язання питання з надходження несплачених податків було підготовлено та підписано начальником повітової поліції Фрізіром відповідний наказ, яким передбачалося стягнення заборгованих платежів.

Не все гаразд було і в питанні забезпечення місцевого населення та війська дровами й продовольством. Земська управа навіть отримала дозвіл на отримання кредиту під гарантії держави для придбання дров у приватних осіб.

З кожним роком ситуація з наповненням бюджету не поліпшувалася.

Якщо у 1916 році в порівнянні з 1915 роком витрати земства скоротилися з 462 066 карбованців до 379 955 карбованців, то на 1 грудня 1917 року земська казна в наявності мала 91 971 карбованець. Сума боргу, яка не виплачувалася впродовж двох років, становила 833 081 карбованець. З них: 223 535 карбованців – отримані позики на будівництво шкіл, 200 000 карбованців – будівництво шляхових споруд, 32 240 карбованців – на лікарню в Тютьковичах, 82 571 карбованець – придбання власного будинку.

Сума несплачених земських податків за 1917 рік та попередні роки становила 694 507 карбованців.

У звіті продовольчого відділу повітового земства за 1915-1917 рр. зазначено, що в повіті на продовольчу справу було витрачено 422 488 карбованців. А прибуток земства у цій сфері становив всього 20 445 карбованців. Станом на 1 листопада 1917 року каса продовольчого відділу налічувала всього 568 карбованців.

Не зважаючи на складності

З приходом 16 грудня 1917 року в Рівне більшовиків було заарештовано голову Повітової земської управи Ф. Сумневича та його заступника Денисенка. 

Орган місцевого самоврядування без голови та заступника вважався неправосильним. Більшовики розпочали активно просувати свою ідею з розпуску місцевого самоврядування та передачі влади Радам.

Проте і в таких умовах земство змушене було виконувати свої функції. На зібранні було обрано тимчасового виконувача обов’язків заступника голови управи. Ним став Г. І. Олійник. 

Загалом, суспільно-політичне становище з листопада 1917 року по квітень 1918 року значно обмежило діяльність повітового земського зібрання.

Разом з тим, земство продовжувало працювати та реалізовувати соціальні програми: допомога біженцям, компенсація матеріальних збитків потерпілим від війни, реабілітація інвалідів та поранених, надання матеріальної, технічної, трудової допомоги сім’ям мобілізованих тощо.

У квітні 1918 року уряд Української Народної Республіки, зважаючи на складну фінансову ситуацію у повітових земствах, надав міським думам і земствам грошову позичку, що мало значно поліпшити їх становище.

Рівненське повітове земство продовжило свою діяльність ще до кінця 1919 року. Проте інформація в архівних документах про цей період роботи земства відсутня.