Політика – це не лише про закони та владу, а й про людей, які готові брати на себе відповідальність за добробут батьківщини. Ще донедавна участь жінок у політичному житті вважалася винятком, а не нормою, пише yes-rivne.com.ua. Та часи змінюються, і дедалі більше жінок впевнено заявляють про себе на високих державних посадах. Рівненщина подарувала Україні ціле покоління сміливих та успішних політикинь, які не бояться ухвалювати рішення, бути лідерками та просувати важливі зміни. Однією з таких рівнянок є Яна Зінкевич.
Головні факти з біографії Яни Зінкевич
Зінкевич Яна Вадимівна народилася у Рівному 2 липня 1995 року. Навчалася у Рівненському Навчально-виховному комплексі “Колегіум”, а у 2017 році вступила до Державної медичної академії Дніпра.
У 2014 році рівнянка стала добровольцем батальйону “Правий сектор”. Після перших боїв, у яких Яна брала участь влітку 2014, вона заснувала медичний батальйон “Госпітальєри”, який займався евакуацією поранених і наданням їм першої допомоги. За час війни батальйону вдалося врятувати понад 2700 поранених, а Яні Зінкевич особисто – понад 200.
У 2015 році дівчина відкрила навчальний центр для військових парамедиків у Павлограді. У грудні того ж року Яну спіткала трагедія – вона потрапила в ДТП і отримала складні травми: переломи ключиці, хребта і семи ребер. Дівчина перенесла складну операцію в Ізраїлі, але, на жаль, так і залишилася прикутою до інвалідного візка.
У 2019 році вона була обрана народною депутаткою 9-го скликання від партії “Європейська Солідарність” номером 7 у списку як безпартійна. Яна Зінкевич є також членкинею однойменної фракції та пані Секретарем Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
З такими фразами, як “дівчат на фронт не беремо” або “жінка не може бути командиром”, Зінкевич неодноразово стикалася на початку своєї військової діяльності. Вона була тією, хто зміг зруйнувати гендерні стереотипи. Її батальйон “Госпітальєри” є одним із найбільших добровольчих медичних підрозділів.
Відверто про проблеми української політики
Відомо, що шлях у політику для жінки дуже непростий. Яна Зінкевич розповідала, що інколи доводиться стикатися з сексизмом, коментарями щодо віку, недолугими жартами. Проте з нею таке траплялося лише на початку її військової кар’єри, адже дівчина швидко дала зрозуміти, що до неї таке ставлення неприпустиме. А от щодо інших жінок у політиці вона неодноразово чула насмішки та упередження.
Яна поділилася, що не раз була свідком того, як чоловікам журналісти ставили серйозні питання про їхні амбіції та плани у політичній діяльності, а у жінок тим часом запитували, наскільки складно із домашньої сфери перейти в публічну.
У війську рівнянка частіше стикалася з гендерною дискримінацією. Чоловіки казали їй, що вона не може бути командиром через стать та молодий вік, деякі спочатку відмовлялися виконувати її накази. Але дівчина зазначила, що на фронті довіра здобувається дуже швидко, адже вона не боялася відповідальних рішень, діяла рішуче у складних обставинах.
Якось у бою за звільнення Карлівки у 2014 році було поранено одного з бійців. У цей час дали наказ відступати, але Яна Зінкевич вирішила повернутися за пораненим. Командир дав їй підмогу, а те, що дівчина не злякалася артобстрілу та добровільно повернулася у пекло заради порятунку життя військового, дуже всіх вразило. Так Яна заслужила повагу та авторитет. Рівнянка переконана, що люди пізнаються саме в таких екстремальних умовах. Усі можуть розповідати, як би героїчно вчинили вони, якби були на чужому місці, але в реальному житті часто все відбувається навпаки.
Після цієї ситуації з порятунком пораненого Яні Зінкевич доручили розвивати медицину. Хоч вона була юна й недосвідчена, у неї були хоробрість та щире прагнення допомогти.
Зінкевич називає себе жорсткою командиркою і зізнається, що в цьому є проблема. Адже якщо жінка і в політиці, і у війську змушена “пробиватися”, її жіночі якості поволі замінюються чоловічими.
На думку Яни, в українській політиці великою проблемою є не стільки гендерна нерівність, скільки непрофесійність. Надмірно мотивовані, навіть із добрими намірами, непрофесіонали можуть шкодити парламентаризму.
Про проблеми людей з обмеженими можливостями
Проблема бар’єрності в Україні для Яни Зінкевич надзвичайно гостра, адже майже половина населення у нашій країні є маломобільною. До них можна віднести не тільки людей на візках, а й батьків з дитячими візочками, людей з валізами та навіть жінок на підборах.
На своєму досвіді державна діячка переконалася, наскільки серйозними є проблеми з доступністю для маломобільних людей. Наприклад, якось вона заїжджала до будівлі Верховної Ради через гаражі, поміж машин, бо там був єдиний невеликий пандус. А у перший день роботи вона не змогла самостійно спуститися в їдальню: довелося стояти на сходах і просити перехожих допомогти. Також дуже абсурдно, що центри соцдопомоги часто розміщені у будівлях без ліфтів — саме туди не можуть дістатися ті, хто найбільше потребує допомоги.
Щоб зробити цю проблему видимою та пріоритетною, Яна з колегами створили міжфракційне об’єднання “Країна доступна для всіх”. Серед їхніх пріоритетів – доступність державних приміщень для всіх категорій громадян.