Про перебування уланів Надвіслянських  – підрозділу війська польського – у Рівному

Уланами називали один із видів легкої кавалерії, яка мала на озброєнні крім шабель ще й піки з флюгерами та карабіни, пише сайт yes-rivne.com.ua.

Слово “улан” тюркського походження та означає хоробрий воїн, молодець.

В Європі такі кавалеристи вперше з’явилися у Речі Посполитій в XVI столітті. Полки уланів зустрічались в прусській, австрійській, російській, саксонській арміях.

Улани мали особливу форму одягу. Від усіх інших їх вирізняв головний убір з квадратним верхом.

Армійська еліта

Уланські полки в Польщі вважалися армійською елітою. Служити в них було престижно і почесно. Улани були стрункими красенями на прудких конях, яких хотіли бачити своїми залицяльниками чи не всі дівчата.

Вони мали особливу форму одягу – довгий барвистий жупан з орнаментами та крилатий шолом з квадратним верхом.

Улани були озброєні пістолетами, карабінами, шаблями та піками, які сягали довжини від 2,5 до 3,5 метрів. Піка була основним видом озброєння польського улана та використовувалася переважно для атак на повній швидкості.

Уланські полки відзначалися надзвичайною мобільністю, швидкістю та ударною силою. Завдяки цьому їм вдавалося ефективно атакувати ворожі обози, проводити швидкі флангові маневри, здобувати важливу розвідувальну інформацію.

Улани Надвіслянські

В 1920-1930-х роках у Рівному квартирував 21-й полк уланів Надвіслянських, який ще мав запасний ескадрон у Луцьку.

В місті до цього часу зберігся цілий комплекс споруд у військовому містечку по вулиці Соборній, який нагадує про перебування тут елітного підрозділу польського війська. В колишньому приміщенні штабу 21-го полку уланів нині розташовується Музей бойової слави.

До цього часу ще збереглися колишні адміністративні й господарські приміщення, а також невелика стайня. Щоправда, усі приміщення перебувають у занедбаному стані.

У Рівне Надвіслянські улани прибули потягом 10 вересня 1921 року. Через те, що у місті  розмістити солдатів не було де, вони були розквартировані у Квасилові, Здолбунові та Острозі.

Остаточно 21-й уланський полк розмістили в Рівному вже в січні 1922 року. Для цього було збудовано цілий комплекс зі стайнями, господарськими будівлями, штабом.

Чимало містян служили в уланському полку, адже до Війська Польського призивали також і молодих хлопців з підпорядкованих Речі Посполитій територій.

15 червня 1924 року відбулася урочиста церемонія вручення й освячення полкового прапора, що завершилася урочистою дефілядою на конях. На прапорі 21-го уланського полку був напис “Честь і Батьківщина”. 

Відносини військових з населенням

Надвіслянським уланам вдалося досить добре налагодити контакти з населенням Рівного. Це стало можливим ще й завдяки тому, що багато мешканців краю служили у польському війську. 

В уланів було чимало полкових свят, на які запрошувалися родини військових. Кожен підрозділ полку обрав для себе покровителя, день якого і святкував.

На старих світлинах, які збереглися в архівах, можна побачити рівнянок, які під руки прогулюються з чоловіками в мундирах. 

Часто улани влаштовували піші та кінні дефіляди з оркестром.

Знаменитим місцем відпочинку для військових та цивільних був Будинок польського жовніра, який було збудовано на початку 1920-х років. Будівля на той час була окрасою військового містечка та своєрідним центром дозвілля. Цей будинок зберігся до сьогодні.

В будинку жовніра військові на різдвяні свята для дітей з малозабезпечених сімей завжди влаштовували ялинку, благодійні вечори. А дівчата на виданні мріяли потрапити на бали-маскаради, які відбувалися під супровід військового духового оркестру.

Мали улани добру традицію – запрошувати до свого оркестру юних музикантів, адже серед військових було мало людей з музичною освітою.  Не припинилась ця практика навіть після того, як вище військове керівництво заборонило брати до оркестру дітей. Щоб грати у військовому оркестрі, необхідно було постійно проходити ще й військовий вишкіл, а дітей не мали права змушувати це робити.

Завдяки керівництву полку уланів у військовому містечку було збудовано відкритий спортивний майданчик для проведення кінних змагань, а також закритий манеж для кінного спорту.

Оскільки улани були вмілими вершниками та вправно виконували складні трюки на конях, вони часто влаштовували для містян відкриті показові виступи.

Війна

В середині серпня 1939 року 21-й Надвіслянський полк уланів було раптово відкликано з літніх маневрів, які відбувалися в Луцьку і відправлено ешелонами зі Здолбунова в напрямку Радома (Польща).

Вже 31 серпня 1939 року Надвіслянський полк уланів у складі Волинської бригади кавалерії розмістився на позиціях в околицях селища Мокра (поруч з Ченстоховою) та одним з перших виступив у протистоянні німецькій навалі.

Про події під Моквою дотепер точиться багато суперечок. Проте історичні факти свідчать про те, що під Моквою 21-й полк уланів Надвіслянських, два батальйони піхоти, 19-й полк Волинських уланів, дивізіон кінної артилерії та бронепоїзд “Сміливий” впродовж дня стримували наступ 4-ї танкової дивізії вермахту, де було понад триста танків.

Під час жорстоких боїв Надвіслянські улани втратили вісімдесят п’ять відсотків особового складу. В середині вересня решта полку відійшли до Варшави, де продовжили боротьбу з німецькими окупантами.

За проявлену мужність під час вересневих подій 1939 року 21-й полк уланів Надвіслянських нагородили найвищою польською відзнакою – орденом «Virtuti militari».

З польських джерел відомо, що у складі 21-го полку уланів Надвіслянських було пʼятдесят відсотків поляків, сорок — українців і десять — представників інших національностей.

Тож і наші співвітчизники загинули у нерівному бою з окупантами.