Вівторок, 17 Лютого, 2026

Масове вбивство в Сосонках – історія рівненської трагедії

Під час війни немає тих, хто страждає більше чи менше. Тоді нещасні всі. Однак… Пригадуючи сторінки історії Другої світової війни, неможливо не виокремити те, через що пройшли євреї, пише yes-rivne.com.ua.

Чи то на Заході України, чи Сході, чи навіть у якійсь іншій державі німецькі нацисти просто не давали їм життя. І такі випадки не поодинокі.

Кров’ю невинного народу окроплені землі багатьох наших областей, зокрема і Рівненської. Бо євреїв нищили роками. Нищили, бо так хотіли. Нищили і мовчали про це.

Розголосу про трагедії минулого століття почали надавати вже задовго після самих подій. І, здається, ми досі знаємо не все…

Тож у пам’ять про всіх невинних жертв нацистського режиму пригадаймо разом одну з найтрагічніших сторінок історії єврейського народу під назвою «Сосонки».

Хто такі євреї і чому їх ненавиділи нацисти?

Євреї – народ, що проживав, та й проживає донині, у багатьох країнах. Так, це люди, розпорошені по світу. Попри таку особливість, їм упродовж століть вдається зберігати свої етнічні особливості. Асимілювати євреїв не зміг ніхто. Хоча намагання були. І не раз.

Однак спроби уподібнити єврейський народ іншому насправді ніщо, порівняно з тим, що з ним намагалися зробити нацисти…

Нацисти і зараз, у 21 столітті, асоціюються у нас із жорстокістю. Але, на жаль, є і ті, у кого про них не просто складається таке враження – євреї всю цю нелюдську жорстокість відчули безпосередньо на собі. Бо їх ненавиділи. Але ж чому? Через що?

Про «расовий антисемітизм» німецьких нацистів кожному з нас неодноразово розповідали в школі. Фактично саме ця ідея і стала передумовою того, через що згодом загинули мільйони євреїв. Не сотні, не тисячі, навіть не сотні тисяч… А мільйони ні в чому невинних осіб. То що таке той страшний «расовий антисемітизм»?

Це світогляд, який поділяв усе людство на нижчі та вищі раси. Для нацистів він був основою, ґрунтом усіх і всього. Не важко здогадатися, що, згідно з цією ідеєю, німці вважалися найкращими представниками вищої раси. А ось євреї, звичайно ж, нижчої.

На чому базувалася подібна нісенітниця краще навіть не задумуватися. Бо насправді – ні на чому. Це абсолютно необґрунтоване твердження, яке у тодішньому столітті набуло непотрібної популярності. Зрозуміло, через ідеологію.

Так ось, поділ на раси посприяв тому, що в більшості негараздах тодішньої Німеччини звинувачували всіх, хто перебував на щаблі у самому низу. Як би безглуздо не звучало, але через євреїв у країні «траплялося» все погане, що тільки могло статися. Через них Німеччина навіть програла в Першій світовій війні. Уявіть собі…

Подібні закиди стосувалися багатьох речей. Дуже багатьох. Тож через це з часом євреїв почали ненавидіти ще більше, повіривши в те, що пропагувала ідеологія. 

Але нацисти не просто ненавиділи. Паралельно вони почали ще й забороняти. Забороняти одружуватися євреям не з євреями, займати певні посади, купувати якусь річ і ще багато-багато всього іншого. Так нацисти почали перетворювати життя євреїв на суцільний жах. Але це був лише початок.

Євреї у Рівному

Напередодні Другої світової війни у Рівному проживало багато євреїв. У відсотковому відношенні їхня кількість складала близько 50% від усього населення міста.

Але згодом євреїв у місті побільшало. Причина цьому зрозуміла – багато тих, хто проживав у Польщі і зустрів війну там, евакуювалися на схід. Однак не врятувало і це, адже незадовго після бойові дії розпочалися і на теренах України.

Та все ж повернімося до факту: чисельність євреїв у Рівному зросла. Як свідчать дані перепису населення за липень-серпень 1941 року, всього в місті на той час проживало майже 20 000 представників єврейського народу. Для порівняння: число поляків у той самий період дорівнювало 8 тисячам, а українців – 5.

І це явний показник того, що життю євреїв у Рівному нічого не загрожувало, але рівно доти, доки місто не окупували нацисти.

Переслідування євреїв у Рівному

Воюючи, нацисти все одно ні на мить не забували про свою політику расового антисемітизму. Тож не дивно, що переслідували євреїв у Рівному чи не відразу після падіння міста.

Почалося все з того, що представників єврейського народу мітили. У прямому сенсі цього слова. Чоловіків, жінок та дітей, яким на той час виповнилося 14 років, змушували носити на лівій руці спершу білі пов’язки, згодом – жовті нашивки. Аби всі бачили: це єврей. А точніше той, кого треба ненавидіти, кого можна зневажати. І все це тільки через те, що він – єврей…

Чи не з кожним днем обмежень ставало все більше. Не можна було одружуватися з представниками інших національностей, не можна було отримувати продукти харчування, як в усіх, не можна було працювати, не можна було навіть виходити з дому.

Але насправді це було тільки початком, бо ж надалі євреям у Рівному не дозволяли навіть жити. І, на жаль, сенс цього речення потрібно сприймати буквально…

Перша хвиля вбивств

Нацисти вбивали євреїв у Рівному поступово. Точніше сказати навіть почергово – у декілька етапів спланованого акту.

Першими постраждали молодики та чоловіки середнього віку, тобто ті, хто в перспективі міг чинити опір нацистській владі.

Тож улітку 1941 року вулиці нашого міста вперше покрилися трупами представників єврейського народу. Тоді було забрано життя щонайменше 500 осіб. 500 ні в чому не винних осіб. Хоча, за деякими даними, це число у рази більше…

Друга хвиля вбивств

Але найжахливіше було попереду. І сталося це «найжахливіше» восени 1941 року.

Масова страта євреїв у Сосонках

Історія однієї з найбільших рівненських трагедій бере свій початок 5 листопада 1941 року. Саме того дня у місті з’явилися оголошення. Доленосні оголошення, в яких ішлося про те, що всі євреї, які не мають спеціальних посвідчень з роботи, повинні з’явитися разом зі своїми родинами. Де? На площі неподалік Грабника. Коли? Зранку 6 листопада. Ось це і стало початком кінця.

Євреї наказ виконали. Ідучи на майдан, одні здогадувалися, що крокують назустріч смерті, коли ж інші були переконані, що на черговому грабежі історія закінчиться. На жаль, рацію мали перші…

Усіх присутніх вишикували в колону. І погнали за місто. Погнали, як табун, що не розумів, куди йде, на скільки і для чого. Сильніші дісталися до місця призначення, слабших, яким не вистачило сил дійти до Сосонок, розстрілювали прямо по дорозі. Однак таке ж саме продовження чекало й на тих, у кого сил вистачило…

В урочищі неподалік Рівного людей зустрів величезний рів. І доки розгублені люди не хотіли вірити в те, що відбуватиметься, нацисти розпочали справу, заради якої сюди прийшли. У ті дні, 6-7 листопада 1941 року, вони розстріляли понад 17 тисяч осіб. Когось з євреїв окупанти поставили перед ямою на коліна, когось залишили стояти, а ще когось – бігти. Але у всіх них нацисти забрали життя.

Вшанування пам’яті жертв трагедії у Сосонках

Вчинили такий страшний злочин нацисти саме у Сосонках невипадково. До того, як німецькі окупанти це урочище перетворили на кладовище, воно було місцем щастя серед місцевих. Там гуляли, там проводили час з дітьми, там відпочивали. Ніхто ніколи не міг і подумати, що в улюблених Сосонках доведеться мовчати, вшановуючи пам’ять невинно вбитих євреїв.

Цього і хотіли досягнути нацисти. Про злочин не повинні були знати. Разом із євреями мали б назавжди поховати й історію страти. Нехай би і далі у Сосонках гуляли, проводили час з дітьми і відпочивали. Але тепер на кістках єврейського народу…

На щастя, не вдалося. На території урочища поблизу Рівного облаштували меморіал.

Аби вшанувати пам’ять усіх невинних жертв нацистського режиму. А також, аби пам’ятати, що за кожен злочин покарання буде. Неодмінно буде.

Страшно, що це твердження не втрачає актуальності й зараз. Лише тепер у трохи іншому контексті.

.......