Рівне під час Першої світової війни

Перша світова війна змінила тогочасне суспільство, адже викликала низку масштабних потрясінь соціально-економічного, військового, психоемоційного і культурного характеру. Під час жорстоких протистоянь боротьбу вели не армії, а цілі нації, пише сайт yes-rivne.com.ua.

Через відсутність тогочасної місцевої преси, незначну кількість епістолярної спадщини, обмаль матеріалів в архівних установах дізнатися деталі подій, що розгорталися на теренах Рівненщини, вкрай складно. Проте деяка інформація все ж відома.

Передісторія

З історії відомо, що приводом до розгортання воєнного конфлікту, в якому взяли участь тридцять вісім держав, стало вбивство 28 червня 1914 року ерцгерцога Франца Фердинанда – спадкоємця австро-угорського престолу.

Цю подію керівництво Австро-Угорської імперії використало як привід розв’язати сербське питання. Такі їх дії були підтримані Німеччиною. Сербія відкинула вимоги, що були виставлені як ультиматум. В результаті, королівство Сербія, підтримане Російською імперією, розпочало мобілізацію. А 28 липня 1914 року Австро-Угорською імперією було оголошено війну Королівству Сербія. 

Далі, як за ланцюговою реакцією, впродовж кількох тижнів у воєнний конфлікт були втягнуті основні європейські країни.

Головні події Першої світової війни розгорталися у європейській частині Російської імперії. Саме тут зосереджувалися центри сільськогосподарського виробництва, промисловості та фінансів.

До війни Російська імперія була не готова: бракувало предметів військового та іншого супутнього матеріального забезпечення, що стало поштовхом до перебудови господарства. В серпні 1915 року було створено наради з оборони, перевезень, палива та продовольства. 

Територія України у цьому конфлікті була у двох ворожих таборах: частина – на боці Російської імперії, а інша частина – на боці Австро-Угорщини. Фактично з перших днів війни наша держава стала ареною бойових дій.

Прифронтове місто

До початку Першої світової війни місто Рівне належало до Волинської губернії й мало близько двадцяти чотирьох тисячі мешканців. У місті функціонували цукрові, пивоварні, винокурні, цегляні, чавуноливарні та ректифікаційні заводи, а також кондитерська фабрика.

До середини 1915 року Рівненщина була тиловою територією. Тут перебували війська третьої та восьмої російських армій, розташовувалися штаби армій Південно-Західного фронту. Рівненські шпиталі приймали багато поранених з фронту.

У звʼязку з активним просуванням ворога, командувачем Південно-Західним фронтом було видано наказ про переселення всього чоловічого населення віком від 18 до 50 років вглиб Російської імперії.

На кінець 1916 року на території всієї Російської імперії налічувалося понад три мільйони біженців та вигнанців, при цьому на українських землях – понад один мільйон. 

Царським урядом одночасно проводилася політика “вдосконалення” національної структури населення, що проявлялося в змішуванні людей різних національностей з метою прискорення їх асиміляції.

За повідомленнями тодішніх газет, табори біженців біля Рівного розташовувалися просто неба. Подекуди кількість осіб у таких таборах сягала тридцяти тисяч осіб. Військовим доводилося здійснювати заходи, щоб не допустити такої кількості людей в місто.  Мобільних харчових та медичних пунктів, крамниць, пекарень, лазень, які функціонували для потреб біженців, часто не вистачало.

Таке масове переселення спричинило погіршення загального епідеміологічного стану на території Рівненщини.

Перед місцевою владою гостро стояло питання прибирання міста, придбання дезінфекційних засобів, очищення ретирадних місць, помийних ям.

Через те, що рівненські шпиталі були переповнені пораненими з фронту, військове керівництво організувало запасні польові шпиталі у Рівненському реальному училищі, палаці Любомирських та в жіночій гімназії. Втім, після скарги рівненських освітян російському імператору, який з візитом перебував у Рівному, такі тимчасові шпиталі було перенесено до вільних приміщень військових казарм, що розташовувались на території військового містечка (сучасна вулиця Соборна).

Соціальне становище

Щоб уникнути проблем із забезпеченням населення товарами першої потреби, військовим командуванням було видано постанову, за якою категорично заборонялося спекулювання на цінах. За штучне підвищення цін на товари першої потреби загрожувало ув’язнення строком до трьох місяців або штраф до трьох тисяч рублів.

Місцеві торговці часто відмовлялися продавати такі товари, притримуючи їх на кращі часи, чим створювали штучний дефіцит. Через відсутність вагонів керівництво міста не мало можливості здійснити гуртове придбання необхідних товарів, щоб надалі продати їх за закупівельними цінами населенню.

На відміну від торговців, учні рівненських навчальних закладів надавали активну допомогу армії. Діти збирали кошти під час різних благодійних заходів, богослужінь тощо. А 4 серпня 1914 року на засіданні педагогічної ради реального училища було прийнято рішення про щомісячне відрахування 2% від утримання працівників на потреби війни.

Також учні збирали кошти на утримання військово-санітарного потягу.

Попри те, що Рівненщина до середини 1915 року була тиловою територією, все населення перебувало в постійній напрузі та тривозі.

Зупинились біля міста Рівне

Влітку 1915 року територія Західної Волині остаточно увійшла до театру бойових дій. 

В ніч на 17 серпня 1915 року з боку Деражного (Костопільський район) почався наступ на Рівне. До цього австро-угорські війська вже зуміли захопити чимало населених пунктів Волинської губернії. 

Як наслідок, російські війська змушені були відступати, оголосивши про евакуацію урядових і місцевих організацій. Сама евакуація відбувалася поспіхом. Через неналежну організацію цього процесу у місті був безлад, з яким не могла справитися навіть поліція. Через те, що казначейство припинило свою роботу, кошти, необхідні для організації вивезення майна, були відсутні, тому чимало майна і документів довелося залишити.

Військове керівництво залишило місто ще до оголошення офіційної евакуації. 

Для подальшої оборони військове керівництво оголосило додаткові мобілізаційні заходи.

Після евакуації в Рівному залишився голова земської управи Дмитро Андро, який був проводирем місцевого дворянства, кілька службовців та двоє членів управи. На них було покладено обов’язок прийняти від населення зерно і худобу та здати все це в державну скарбницю. 

Дмитро Андро зумів організувати постачання для війська фуражу, було заготовлено сухарі, чоботи, організовано помел зерна. До слова, всі медичні працівники залишилися в місті надавати допомогу населенню, вони також вживали заходів, які запобігали розповсюдженню епідемій. 

Російські війська, які зупинились біля міста Рівне, з середини вересня 1915 року розпочали контрнаступ по лінії Броди-Луцьк-Чорторийськ. Найважчі бої велися тут з осені 1915 року по весну 1916 року. 

Погіршення матеріального становища, тривале порушення звичного укладу життя та соціальні проблеми спричинили в Російській імперії антиурядові виступи.