У Рівному між вулицями Соборною та Коцюбинського стоять масивні цегляні корпуси кінця XIX століття. У деяких з них живуть звичайні рівненські сім’ї, в інших — розташовані підрозділи Збройних Сил України. Історичні споруди з товстими мурами, арковими вікнами та коминами з фігурною кладкою нагадують про те, що квартал, де вони розташовані, понад 150 років поспіль був місцем розташування військового гарнізону. У цій статті на yes-rivne.com.ua ви дізнаєтеся про історію формування військового містечка в Рівному, яке з часом перетворилося на частину сучасної міської забудови.
Поява перших казарм у Рівному
Після 1793 року, коли Рівне відійшло до Російської імперії, у ньому з’явилися перші кадрові підрозділи. Але формування повноцінного військового комплексу стало можливим лише після того, як у 1857 році через місто проклали Києво-Брестське шосе, а в 1873-му — залізницю. Завдяки цим логістичним артеріям казарми змогли швидко отримувати постачання.
Розбудова військового містечка в Рівному велася поступово. Першими постійними його мешканцями стали 125-й Курський і 127-й Путивльський піхотні полки, штаб 11-го армійського корпусу, 32-га піхотна дивізія, 11-й саперний батальйон і 32-га артилерійська бригада. За першими казармами виросли:
- стайні;
- господарські будівлі;
- тренувальні поля.
Згодом звели офіцерські будинки, шпиталь і лазню.
Про те, яким було Рівне понад століття тому, підказку залишив місцевий офіцер, поручик Каверін, який від руки накреслив план міста 1896 року. Видається, що автор не був професійним картографом. Креслення має похибки. Але його документ чітко фіксує дислокацію гарнізону. На кресленні видно, що підрозділи стояли обабіч тодішньої Шосової та праворуч Дубенської. А ще на карті Каверіна вперше згадується вулиця Казарменна (нині Коцюбинського).
Пріоритетний статус гарнізону підтверджує один показовий факт. Коли у 1912 році коштом князя Любомирського в Рівному запустили першу електростанцію, її потужностей бракувало на все місто. Проте струм першочергово провели саме до казарм. Невдовзі інфраструктуру військового комплексу доповнила ще й водонапірна вежа.
Казарменний плац у Рівному — місце міських святкувань
Оскільки на початку XX століття в Рівному практично не було просторих майданів, Казарменний плац був одним з найпопулярніших місць для урочистих подій. Військове відомство охоче пускало туди цивільних, перетворюючи стройові огляди та паради на чи не головну розвагу для містян.
Показовим стало 26 серпня 1912 року — день сторіччя Бородинської битви. Після літургії у Свято-Воскресенському соборі натовп зібрався на Казарменному плацу, щоб побачити масштабний парад гарнізону. Згодом святкування перемістилося до парку на Грабнику, де публіку розважали духові оркестри Курського та Путивльського полків, а завершилося все вечірнім феєрверком.
Проте найвизначніша подія відбулася на Казарменному майдані кількома місяцями раніше. У квітні 1912 року на військовому плацу сталося технічне диво. Там відомий авіатор Васильєв підняв у небо свій моноплан. Для провінційного міста це була сенсація. Рівняни вперше в житті на власні очі побачили політ аероплана.
Перша світова війна й візит царя
У серпні 1914 року Перша світова війна перетворила Рівне на епіцентр прифронтових подій, а військове містечко — на стратегічний тиловий хаб. Гарнізонні казарми миттєво перепрофілювали на масштабну медичну базу. Там лікували як рядових солдатів з передової, так і вищих воєначальників.
У 1914–1915 роках військове містечко в Рівному двічі інспектував імператор Микола II. Разом із сестрою, княгинею Ольгою Олександрівною, він обходив палати шпиталю та приймав огляди військ на Казарменному плацу. Місцева преса зауважувала, що Микола II залишився задоволений поїздкою, хоча мешканці міста стримано поставилися до візиту царя в Рівне. До речі, в об’єктиви фотографів на території містечка потрапляли не лише монархи. На знімках 1915 року біля місцевого штабу можна впізнати Антона Денікіна — лідера Білого руху.
Під час Першої світової війни міська громада активно підтримувала армію. Гімназисти волонтерили біля поранених, а Міська дума щедро виділила 2700 рублів на подарунки воякам і ще понад 1000 — на пошиття теплого одягу. Проте в серпні 1915-го лінія фронту обвалилася та просунулася на схід. Евакуація швидко перетворилася на хаос: командування втекло з міста ще до офіційного наказу. Покинуте гарнізонне майно розтягнули мародери.
Розташування польського гарнізону у військовому містечку Рівного
У 1921 році Рівне увійшло до складу Другої Польської Республіки й перетворилося на базу для одного з найпотужніших польських гарнізонів. Тоді вулицею 3-го Травня (Соборною) регулярно крокували урочисті паради, що проходили повз Будинок польського жовніра — споруду, яку рівняни знають як Будинок офіцерів.
Одного разу завдяки польському гарнізону вдалось уберегти Рівне від катастрофи. У 1932 році, коли весняна повінь ледь не знесла греблю в Басовому Куті, солдати під командуванням полковника Пругар-Кетлінга врятували місто від затоплення. А дружина полковника, Марія, запам’яталася рівнянам благодійністю. Вона збирала гроші, щоб влаштовувати різдвяні свята для дітей з бідних родин.
20-річна епоха перебування польського гарнізону в Рівному, про яку нагадують хіба що чорно-білі фото в польських архівах, обірвалася в один день. 1 вересня 1939 року, коли почалася Друга світова війна, солдати вирушили на фронт і згодом були розгромлені вермахтом. Вояки, яким вдалося вижити, потрапили до радянського полону, де на них чекали смерть або репресії.
Радянська доба: мовчання про минуле
Зі встановленням радянського режиму історія рівненського гарнізону опинилася під ідеологічним табу. Нова влада послідовно викреслювала з пам’яті міста як царські, так і польські сторінки.
Сліди попередніх епох затирали всюди. Так, колишній польський Будинок жовніра на Соборній швидко перетворили на радянський Будинок офіцерів, повністю змінивши його ідеологічне наповнення. Те саме відбулося й з топонімами навколо містечка: сусідню вулицю Виспянського показово перейменували спочатку на Ворошилова, а згодом — на Паризької Комуни.
Про радянський гарнізонний побут за зачиненими дверима відомостей лишилося мало. Міцні цегляні корпуси ХІХ століття радянська армія тривалий час використовувала за прямим призначенням. Згодом їх частково переобладнали під житло. Німим свідком усіх цих історичних зламів залишалася стара водонапірна вежа, яка дивом вистояла.
Колишній Казарменний плац поруч із Дубенською частково був відведений під цивільну забудову. Проте його більша частина й понині береже свою першу функцію. Там дислокуються підрозділи Збройних Сил України.
Будинок офіцерів у Рівному
Будівлі, що були частиною військового містечка — це мовчазний літопис Рівного, що береже пам’ять про різні епохи, армії та людські долі. На жаль, протягом десятків років він поступово втрачав свої сторінки. Дослідники історії міста б’ють на сполох через занедбаний стан Будинку офіцерів та інших споруд військового містечка. Занепокоєння тим, що вони можуть зникнути, висловила краєзнавиця Світлана Калько на початку 2025 року в етері радіостанції «Українське радіо. Рівне». У червні 2026 року стало відомо, що Міністерство оборони планує виділити 100 000 гривень на технічне обстеження Будинку офіцерів, капітальний ремонт якого попередньо оцінили у 22 мільйони гривень. Є надія, що в Рівному вдасться зберегти частину власної унікальності та привабливості. Адже місто без пам’яті про своє минуле неминуче втрачає щось значно більше, ніж старі будинки — воно позбавляється частини душі.